Розділ 23

Сергій обережно заніс Аню в машину, поклав на заднє сидіння. Її обличчя було блідим, вона щось ледь чутно шепотіла:

— Ліза…

Сергій стискав кермо, але зрозумів — треба знайти подругу. Повернувся назад у клуб. У натовпі миготіли обличчя, світло блимало різнокольоровими спалахами. Нарешті він помітив Лізу — вона металась, щось розшукувала очима. Їхні погляди зустрілись.

— Навіщо ти лишила Аню на Стаса? — Сергій підійшов різко, голос зривався.

Ліза знітилась.

— Він же твій друг… Я думала, все буде нормально… Та й він весь вечір біля неї крутився, але… щось сталось?

Сергій стиснув зуби.

— Ти знаєш, як Стас чіпляється до дівчат. Він підливає їм у напої наркотики. А потім тягне в кімнати. Ти розумієш, чим це могло закінчитись?

Ліза зблідла.

— Але ж… ти завжди з ним дружив. Ти що, теж… таке робив? — її голос зрадницьки здригнувся.

— Я? Ні! — Сергій відмахнувся, наче від брудної думки. — Лише зараз зрозумів, наскільки він мерзений.

Вони разом повернулись до машини. Аня спокійно спала на задньому сидінні, притулившись щокою до куртки Сергія.

Ліза тихо, але з напругою в голосі:

— Сергію, а тепер скажи чесно. Чому ти так вчинив з нею? Чому кинув?

Сергій здивовано глянув на неї:

— Це вона мене образила. Маму мою принизила, нагримала, викинула з квартири. Аня показала своє справжнє обличчя. Я їй дзвонив — не брала слухавку. А телефон, що я подарував, взяла собі.

— Сергію, — Ліза дивилась йому прямо в очі. — Вона користується своїм старим телефоном. Про що ти? Її твоя мама образила, вигнала з квартири, сказала, що Аня тобі не пара. Аня впевнена, що це ти натравив маму на неї… що ти сам її виставив.

Сергій ніби заціпенів. Його обличчя напружилось, думки розлетілись, серце стислось. Він раптом відчув, як уся мозаїка, яку він збирав у голові, розсипається.

Тільки зараз він почав щось розуміти.