Розділ 15

Вона посміхнулась і таки дала себе поцілувати. Губи солодкі, але вона так швидко відсторонилась що не дала насолодитись ними.
Ань, поїхали кудись поїмо? Я такий голодний — питаю, намагаючись зробити голос невимушеним, але всередині вже тягне ближче до неї.

Вона піднімає пакет із продуктами:

— Та я збиралась борщ готувати.

— То поїхали до мене, разом приготуємо, — жартівливо, майже благально кажу, дивлячись так, ніби від її відповіді залежить моє життя. — Я ніколи нічого не готував.

Вона сміється — щиро, з тими своїми маленькими іскорками в очах:

— І це я маю тебе вчити? Не пізно ти спохватився, — сміючись, відповідає.

А я, від її запаху, від тепла, від того, як близько вона , починаю втрачати контроль над думками. Ой, що ж ти робиш зі мною, мала…

Таки вмовив. Погодилась.

У ліфті ледь стримався, щоб не притиснути її до стіни й не поцілувати так, як мені хочеться. Але вирішив почекати. Це бажання… воно має дозріти, щоб потім вибухнути.

На кухні розклали продукти. Вона відразу дістала велику каструлю, зосереджено промила м’ясо, нарізала, поставила варитися.

Мені вручила ніж і картоплю.

— Ну що ж… спробую, — кажу, тримаючи її так, ніби це хірургічний інструмент. — Але чесно, я ніколи цього не робив, тож не суди строго.

Вона сіла поруч, почала чистити цибулю. Її очі зволожилися, і вона, сміючись, кинула погляд на мою роботу:

— З такими темпами у нас буде борщ без картоплі.

Я дивлюсь на картоплю й не розумію — ну наче ж нормально чищу? І сам уже сльози витираю — то від цибулі, то від сміху.

Вона підносить ложку борщу, щоб скуштувати на сіль, і раптом — легкий поцілунок. І я відчуваю, як пальці самі торкаються її талії, поки вона стоїть біля плити. Мої губи знаходять її плече — тепле, гладке.

Я ловлю себе на думці, що не можу відвести від неї погляду. Вона так природно вписалась у цю кухню, ніби завжди тут жила.

Борщ вийшов… неймовірний. Я попросив добавку, і вона гордо посміхнулась.

Можна було б піти в ресторан, але це — краще. Справжнє.

Прибрали все в посудомийку (про яку я, виявляється, навіть не знав). Сів у крісло й посадив її до себе на коліна, обійняв. Вона не відсторонилась. Її погляд… глибокий, уважний.

— Ань… а переїжджай до мене. Будемо разом вечорами готувати. Ти ж бачиш — я без тебе буду голодний, — дивлюсь їй в очі, намагаючись не злякати цією пропозицією, але водночас не приховувати, як сильно цього хочу.

В її очах спершу — легкий страх. Потім — роздуми.

— Подумаю, — тихо відповідає.

Ми цілуємося. Її губи — ніжні, теплі, солодкі. Її руки на моїй шиї. Її тіло під пальцями — струнке, пружне. І цей аромат…

Я відчуваю, як хвиля бажання накриває з головою. Підіймаю її, не відводячи погляду, і несу в спальню. Цілую. Повільно роздягаю, милуюсь.

І тут — вона сміється й виривається:

— Потрібно в душ.

Йду за нею. Там вода тепла, її тіло в моїх руках, мої — в її. І вже неможливо зупинитися. Ми кохаємось під шум води, потім — на ліжку.

Вона засинає в моїх обіймах.

Така солодка, ніжна…