Розділ 13

Вони лежали, ще не оговтавшись від бурі, яка щойно прокотилася між ними. Повітря в кімнаті було теплим і насиченим запахом їхніх тіл, змішаним із солодким ароматом її шампуню та ледь помітним шлейфом його парфуму. Сергій повільно проводив пальцями по її вологому волоссю, відчуваючи, як тонкі пасма ковзають між його пальцями, ніби шовк. Аня лежала, поклавши голову на його груди, слухала ритмічний, але ще прискорений стукіт його серця. Кожен удар віддавався у неї в скронях, змушуючи відчувати цей момент ще гостріше.

Раптом вона почала обережно вибиратись із його обіймів.

— Куди це ти? — його рука міцніше обійняла її за талію, пальці мимоволі зімкнулися на її теплій шкірі.

— В душ, — тихо відповіла вона, з ледь помітною усмішкою.

— Разом було б краще, — у його голосі не було жарту, лише низький, насичений тембр.

— Я й сама можу помитися, — глузливо кинула вона, але в очах спалахнула цікавість.

Він рушив слідом, і, спершись на дверну раму ванної, подивився на неї уважно.

— Раптом не все помиєш? — його голос був тихим, але в ньому бриніла вогняна обіцянка.

Теплі струмені душу обійняли їх обох. Вода стікала по тілу, змішуючи тепло їхніх доторків із прохолодою кахлю під ногами. Їхні пальці ковзали по вологій шкірі, затримуючись на лініях, які хотілося вивчати безкінечно. Краплі води, немов маленькі блискітки, збиралися на її плечах і спині, перш ніж зникнути під його долонями. Поцілунки під водою були іншими — повільнішими, солонуватими, і від них наче хотілося дихати глибше, але легені відмовлялися працювати, бо вона тонула в ньому.

Він загорнув її у велике м’яке полотенце, притиснувши до себе так, що вона відчула, як його серце знову прискорюється. Її вологе волосся торкалося його шиї, залишаючи прохолодні сліди на гарячій шкірі. Сергій підняв її на руки, і вона вчепилася в нього, притиснувшись щокою до його грудей. Він ніс її повільно, немов боявся, що мить зникне, якщо поквапитися.

Коли він повернувся, у руках був піднос із темним виноградом та маленькими, медово-солодкими персиками. Аромат фруктів наповнив повітря, змішуючись із теплим запахом її шкіри.

Аня сіла на ліжку, підібгавши ноги під себе, тонка тканина полотенця сповзла трохи нижче плеча. Вона взяла ягоду винограду, підкинула її вгору й спіймала в рот.

— Ого, як ти можеш! — здивувався Сергій, у його очах промайнув вогник гри.

— Відкривай рота, спробую влучити, — хитро сказала вона.

Перший раз він промахнувся, другий — влучив, і вона сміхом відзначила його успіх. Потім він вирішив спробувати сам, але Аня так легко спіймала ягоду, що він тільки тихо свиснув.

— Я з дитинства тренувала цей навик, — лукаво підморгнула вона.

— Ще якісь таланти є? — запитав він.

— А ти? — усміхнулась.

— З дитинства займався боксом. Майстер спорту, — буденно, але з гордістю промовив він.

Вона здивовано розкрила очі.

— Ого. Може, проведеш мені тренування з самооборони?

Він примружився, його голос став низьким і майже хрипким:

— Навіщо тобі? Я ж завжди поряд. Я тебе захищатиму.

Його слова були настільки впевненими, що Аня відчула, як усередині щось стиснулося.

— Але ж ти не завжди будеш поруч… — тихо промовила вона.

Він мовчки подивився на неї, наче намагаючись запам’ятати кожен вигин її обличчя, а потім нахилився. Поцілунок був м’яким, як перший ранковий промінь, але швидко перетворився на глибокий і вимогливий. Її тіло відгукувалося кожним нервовим закінченням, а дотики ставали все більш пекучими. Світ за межами кімнати перестав існувати.