Розділ 11

Після ляпаса я охолонув. Але коли побачив, що вона йде, догнав. Старався говорити максимально спокійно, вмовляв лишитись. Усередині в мене вирувало — якщо вона залишиться ночувати на віллі, є шанс спати з нею. І від самої цієї думки в шортах знову стало тісно.

Вадим пішов курити, і я був радий — треба було трохи провітритись, аби думки вляглися.

Коли він повернувся, кинув мені:

— Зі мною в кімнаті спати не будеш?

— Та ну, — відмахнувся я.

— Як хочеш, — сказав він. — Я тоді Лізку заберу в кімнату. Але ти до Ані не лізь. Вона чудова дівчина. Ти пограєшся, кинеш — і вона залишиться знову з розбитим серцем.

— Стоп, із розбитим серцем? — перепитав я.

Вадим зітхнув:

— Вона зустрічалась із одним. Довго. А він їй зрадив. Вона чудова, але через того придурка стала такою неприступною. Розумієш?

— Не чіпай її, якщо несерйозно, — додав він.

І тут мене наче штрикнуло в груди. Ми з нею виявились схожі. Мене теж зрадили. Але я після цього почав знущатися з дівчат. А вона — просто закрилася від хлопців. Пазл склався.

І стало якось боляче й принизливо. Бо я ж теж спочатку хотів з нею зробити так, як завжди: погратися і відморозитись. А тепер відчув, який я мудак.

Вона там зараз одна в кімнаті. Але ні, я не піду. Залишусь спати тут, на дивані в холі.

Я задумався, скільки років так грався з дівчатами. Більшість, правда, були не проти. Деякі принижувались, дзвонили, випрошували увагу. Більш незалежні — просто зникали з мого життя, наче їх і не було.

Раптом почув кроки. Ще до того, як побачив її, всім тілом відчув — це вона. Не знаю як, але знав.

Вона відчинила холодильник, і її обличчя освітив холодний білий світ. Я ненароком проковтнув слину.

— Ходімо на балкон, — запропонував я.

Вона на диво погодилась

Підіймалася по темних сходах легко, немов пір’їнка. Я йшов трохи позаду, щоб не налякати.

Вона дотепна. Сильна. Але коли заснула, побачив у ній інше — ніжність, крихкість.

Я підняв її на руки, як щось безцінне, і відніс у ліжко. Обійняв — і в душі стало спокійно. Розглядав її обличчя, гладив волосся, вдихав запах. І тримав себе в руках, щоб не переступити межу. Заснув під ранок.

…Де вона? Це був сон? Ні. Он, на краю ліжка лежать мої речі, які я давав їй вдягнути.

Все ясно. Втекла.