Розділ 6

Аня йшла впевнено, не озираючись. Мокра, знервована, з розпухлими від злості пальцями і тремтячими думками. Але кроки позаду прозвучали впевнено — Сергій її наздоганяв. Вона вже хотіла знову різко відреагувати, та він заговорив зовсім іншим тоном — тихо, твердо, спокійно.

— Ань… — Він узяв її за плече й обережно розвернув до себе. — Ти що, не бачиш?.. Я втрачаю голову поряд з тобою.

Він дивився прямо в очі. Спокійно. Не було ані бравади, ані зухвалості, лиш чіткість і тверезість.

— І ти… я бачу, теж. Можливо, не хочеш це визнавати. Давай обидва заспокоїмось, добре? В мене в машині є чисті сухі речі — шорти і футболка. Принесу — одягнеш, не будеш ходити вся мокра. А хочеш — я викличу тобі таксі.

— Я хочу додому, — нарешті мовила Аня, стиха, але впевнено.

Сергій видихнув. Без агресії. Просто втомлено і… трохи сумно.

— Добре. Йдемо до альтанки, — сказав він.

Коли повернулись, виявилось, що компанія вирішила продовжити вечір — танцпол уже зачиняли, і друзі оплатили будиночок прямо при розважальному комплексі. Це виявився майже готельний будинок, навіть не будиночок — справжня двоповерхова вілла з сучасним дизайном.

Аліна з Лізою одразу підскочили до Ані.

— Ну не будь занудою! Хоча б на трошки залишся, — благала Ліза.

— Реально, там класно, — підтакнула Аліна, — уже все оплачено, всі свої, ну давай?

Аня знизала плечима, ще не встигла й відмовити, як її вже тягли до вілли.

Перший поверх був просторий, із величезною залою, затишними диванчиками, низькими столиками і велетенським телевізором на пів стіни. Вімкнули музичний канал — дівчата одразу почали танцювати, хтось уже шукав щось у холодильнику. Атмосфера була дружня, весела, навіть домашня.

Аня стояла осторонь — все ще мокра, все ще напружена. І саме тоді Сергій підійшов до неї з пакетом.

— Тримай. Чисті. Мої, звісно, великі будуть, але сухі.

— Дякую, — коротко відповіла Аня, взяла речі й пішла переодягатись.

Футболка виявилась їй майже до колін, шорти тримались дивом. Вона виглядала трохи кумедно, але водночас мило й безтурботно, як підліток у старшому братовому одязі. І вперше за вечір розслабилась.

Тим часом усі розселились. На другому поверсі було чотири спальні — три з великими двоспальними ліжками і одна кімната з двома окремими. Почались бурхливі обговорення, хто де буде спати.

— Ми з Женею разом, — заявила Аліна, відразу бронюючи одну з кімнат.

— Ань, давай зі мною? — з усмішкою сказала Ліза бо розуміла що та хоче додому, а відпускати подругу не хотіла.

— Добре, — посміхнулась Аня, — але тільки ти, без сюрпризів.

— Аня погодилась? Єєє, — Ліза завела танець перемоги.

Антон і Стас — той самий ввічливий хлопець, що весь вечір злегка загравав з Анею, обрали кімнату з двома окремими ліжками. Стас, побачивши Аню у футболці Сергія, трохи затримав на ній погляд, але нічого не сказав — лиш посміхнувся.

— Сергій і Вадим — в останню кімнату, — кинув хтось із хлопців.

— Що?! — Вадим аж підскочив, він якраз зайшов з вулиці разом з Сергієм виходили курити— Я мав бути з Лізой, блін! — показав у бік Лізи, яка вже зникла за дверима іншої кімнати.

— Ти спізнився, друже, — засміявся Стас.

— На одному ліжку з цим? — обурено пробурмотів Вадим, киваючи на Сергія. — Це просто…

— Розслабся, я не хроплю, — втомлено кинув Сергій і рушив до кімнати.

Аня мовчки спостерігала за цим невеличким хаосом. Стас підморгнув їй і прошепотів:

— Спати будеш у безпечному районі, я тут охоронець добра.

Аня не втрималась і тихо засміялась.

Вона вже була  спокійна… не зла. І навіть не розгублена. Просто втомлена, але в колі знайомих. І можливо — на крок ближче до чогось нового.