Розділ 4.

 На столі вже лежала знайома всім чорна коробка з надписом “Mafia”. Аліна, сидячи з ногами на дивані, підняла її, ніби скарб:

— Гей, нічого кращого після піци й танців не придумати. Хто за гру в мафію?

— Ооо, та давайте! — вигукнув Стас і підморгнув Ані. Вона зробила вигляд, що не помітила.

— Я ведуча, — вказала пальцем на себе Аліна. — У мене досвід — я мафію водила ще з шостого класу!

Всі розсілися у коло, трохи посунули стіл, позабирали подушки. Атмосфера була збуджено-грайлива, немов усі повернулись у дитинство. Навіть ті, хто не грав раніше, втягнулись швидко. Аліна  роздала карти. Ані дісталась карта з чорним капелюхом — мафія. Вона мимоволі ледь посміхнулась.

— Тепер — правила! — підняла палець Аліна, як справжній вчитель. — У місті є мафія, лікар, шериф і мирні жителі. Кожної ночі мафія вбиває, лікар — рятує, шериф — перевіряє, а зранку всі прокидаються і голосують, хто може бути мафією.

— Як завжди! — вигукнув Антон. — Але я не мирний житель, я шеф місцевої пекарні! Вночі я місю хліб, а вдень роздаю любов!

— Ха, я тоді власник нічного клубу «Чорний пончик», — додав Стас. — Мене всі бояться, бо в мене є зв’язки з… тостерами!

— А я працюю в банку, але краду з нього сам, — заявив Вадим, зморщивши лоба. — А що? Сам собі і шериф, і мафія!

— Мене звати Ліза, і я організовую весілля… для бездомних котів, — розпочала Ліза й усі вибухнули сміхом.

— А я — Аня, — ледь усміхнулась. — І я фарбую зебр в біло-чорний, якщо вони випадково стають сірими.

— Твоя професія вже звучить підозріло! — одразу підколов Сергій. — Точно мафія.

Аня глянула на нього холодно:

— А твоя поведінка — класичний синдром того, хто прикривається гучними звинуваченнями.

— Ти мені ще спробуй тут діагноз поставити! — скривився він.

— Ні, діагноз я залишу шерифу. А тебе… мабуть, лікувати вже пізно, — спокійно відрізала вона.

— Горить! — хтось крикнув, і всі розсміялись. Сергій сердито замовк.

Почалась гра. Першої ночі мафія — тобто Аня — видалила з гри Антона, того самого, що нахабно підморгував їй. На ранок усі заохали, і почались дебати.

— Думаю, Женя, — сказала Ліза. — Він мовчить і дивиться якось… змовницьки.

— А може, це ти, Ліза? — заперечив Женя. — Якраз занадто активна.

— Голосуємо! — закликала Аліна.

Женя вибув.

Наступної ночі Аня “прибрала” Вадима. Той ще бурмотів уві сні щось про банкомати. З кожним колом напруга зростала, а Аня, граючи спокійно, непомітно керувала ситуацією. Вона майстерно відвертала увагу, вставляла жарти, робила вигляд, що не розуміє правил — і всі її жаліли.

Зрештою, залишилось троє: Ліза, Аня і Сергій.

— Це точно Ліза! — заявив Сергій. — Вона надто мила. А всі знають, що мафія завжди маскується під котиків.

— А мені здається, Сергій щось знає… — задумалась Ліза. — Він вже вдруге вказує безпідставно.

Аня сиділа мовчки. Їй було вигідно мовчати. Занадто активний рух міг зіпсувати все. І в потрібний момент вона спокійно сказала:

— Голосую за Лізу.

— Справді? — здивувалась Ліза. — Ти ж…

— Це просто гра, — знизала плечима Аня.

Ліза вибула. Лишились Сергій і Аня.

— Що ж, — сказала Аліна. — Фінальний раунд. Граємо в “цифрову рулетку”. Я загадаю число від одного до десяти. Хто ближче — той і переміг.

— Шість! — вигукнув Сергій.

— Дев’ять, — сказала Аня.

— Загадане число… вісім, — з усмішкою сказала Аліна. — Аня виграла!

— Та ну вас— Сергій і відкинувся на подушку. 

— Може, почнеш із простого — навчишся програвати красиво, — прошепотіла Аня, проходячи повз нього.

В альтанці  лунав сміх, усі були в захваті. Зненацька зазвучала повільна музика. Танцпол трохи спорожнів. Стас, той самий усміхнений хлопець з першої зустрічі, підійшов до Ані:

— Танцюєш?

— Чому б і ні, — злегка всміхнулась вона.

Вони вийшли на танцпол. Стас був уважний, але не нав’язливий. Рухався легко, говорив мало — саме те, що потрібно після емоційної гри. Аня відчула, що їй з ним комфортно.

Сергій стояв з келихом і спостерігав за ними, стиснувши щелепи. Його погляд свердлив Аню. І щойно музика закінчилась, він підійшов, вхопив її за лікоть і різко прошепотів:

— Ідемо.

— Куди? — насупилась вона.

— Треба поговорити, — майже силоміць повів її від танцполу.

— Та ти що? — Стас уже збирався втрутитись.

— Все добре, — швидко кинула Аня, не бажаючи сцени. Але в очах її вже палав вогонь.

Це буде цікава розмова… — подумала вона, йдучи поряд із Сергієм у невідомість.