Позачергово)

Віталій

Я саме їхав на об'єкт, як мені зателефонував Сергій, племінник Римми. Хлопчик хороший, живе по сусідству, правда вчитись поїхав хто зна куди.

- Так, привіт, - відповів на дзвінок.

- Віталь, привіт. Слухай, хочу з друзями приїхати додому на пару тижнів.

-А від мене що треба?

-Я з другом і двома дівчатами. Хотів запитати чи можна, щоб дівчата у вас ночували?

-А чого ти в мене питаєш? Мене дома днями немає, питай у Римми.

-То ти ж знаєш, що їй все одно.

-Звичайно, хай ночують.

-Сьогодні виїдемо, завтра будемо. Кімнати потрібно підготувати.

-Я Риммі подзвоню.

-Дякую, ти найкращий друг, дядько!

-Давай, бувай.

Я посміхнувся і вимкнув дзвінок.

Не знаю, що і коли сталося в моєму житті, але стосунки з дружиною погіршувались з кожним днем. Щоб не дратувати її я брав додаткову роботу і відрядження, аби вона жила спокійно. Я намагався. Чесно. Як міг. І на побачення ходили, їздили відпочивати. Вона не йде на контакт. Сидить днями у телефоні чи ноутбуці і з кимось переписується.

Ось буквально нещодавно дізнався, що зрадила мені.Не фізично, а морально. Знаєте як це? Коли приліпилась до віртуальної людини всією душею, мене не помічаючи. Добре якби тільки мене, а то й дітей теж. Побачив листування, почав читати і не зміг далі, коли побачив відверті фото. Ніби відрізали. Їй нічого не сказав, поїхав з дому на тиждень, щоб пережити це.

Доробивши роботу вирішив їхати додому. Якщо гості, то треба бути вдома. Римма як завжди зайнята, треба дітей трохи розважити та продукти привезти.

Увійшов до будинку і почув, як у кімнаті жваво розмовляють. Підійшов до дверей і побачив двох дівчат, що розглядали світлини. І тут Артем, старший мій, побачивши мене і з криком : "тато" прибіг. Я скучив за ними страшенно. Мої дітки! Римма тільки глянула і відвернулась. Я накрив на стіл і покликав гостей вечеряти. Дружина пішла до своєї кімнати і діти побігли за нею . Одна з дівчат, здається Ліна, пішла в душ, а Ліза залишилась мити посуд. Я був трохи розгублений. Все- таки чужий будинок, в гостях, але вона проявила турботу, можна сказати. Я сидів і спостерігав за нею. І коли вона повернулась і подивилась на мене своїми блакитними очима, в мені щось перевернулось. Ніколи такого не було. Я не можу пояснити словами. Розумію, що безглуздо, але і зробити нічого не можу.

Усі заснули. Я заглянув у спальню. Римма лежала на ліжку з наймолодшим сином під боком і писала щось в телефоні. Я зазвичай сплю на дивані, але він зайнятий, тому доведеться спати ці дні на кріслі. Вирішив, що потрібно піти подихати свіжим повітрям. Пішов у свою улюблену альтанку, де проводжу свої вечори, а то й ночі. Увійшов і побачив сплячу на кріслі Лізу.  Світло вуличних ліхтарів висвітлювало її обличчя і вона була схожа на янгола. Я залюбувався нею. Потім побачив, що вона тремтить, накрив пледом і дівчина прокинулась.

-Ой, дякую,певно заснула, - злякалась вона

-Вибач, що розбудив, - я присів поруч

Ми трохи поговорили і вирішили, що завтра відвезу усіх в місто на прогулянку. Ліза пішла спати, а я пересів у крісло, де вона сиділа і відчув її запах.

Весь наступний день ми провели у місті.  Римма з дітьми поїхала до мами, я лишився сам. Поїхав купив мариноване м'ясо на шашлик. 

Я розвів багаття, почав нанизувати м'ясо на шампури. Краєм ока спостерігав за Лізою, вона була мовчазна, на відміну від її друзів, але охоче допомагала. Коли всі розійшлися, я знайшов дівчину в саду. Ми розмовляли і я не знаю, що на мене найшло, але відкрився їй. Якась нісенітниця зі мною відбувається. Почуваюсь ідіотом.

Потім, вона заплакала, як з'ясувалось через те, що я одружений і це все не правильно. Дивна, маленька дівчинка. Та немає вже давно  ніякої сім'ї та ніяких стосунків. Хоча з іншого боку і розумію її.

Я знав, що молодь їде з наметами і щоб не травмувати дівчину, вирішив з ними не їхати. Я ж не дурень, бачу як Сергій дивиться на неї. Що ж він молодий, саме для неї. Ось вони всі скоро поїдуть і я житиму, як жив.

Поїхав до Романа, мого друга. Посиділи, випили, залишився у нього на ніч. А зранку Сергій зателефонував:

-Віталь, злива, боюся, що не виїду.

-Я заберу.

Поїхав. Точніше летів, думав, як вона там. Приїхав, коли дощ вже моросив, але бруду намісив достатньо. Зазирнув у намет покликати хлопців, а там вона, моя дівчинка лежить, обійнявшись з моїм племінником.

Усе. Капець.

Це потім, звісно, я все зрозумів. А з іншого боку, молода дівчина і я. Про що я думаю? Але нічого вдіяти не можу. Просто не можу.

Я зрозумів, що закохався дуже сильно. Зрозуміло, що з Риммою вже нічого не може бути. Дітей не залишу. А ось Ліза? Чи захоче вона бути зі мною? І взагалі чи потрібний я їй?

Ось це і доведеться мені ще дізнатися...