5

Наступного дня ми з збирались їхати в театр. До обіду вирішили сходити погуляти, а увечері на виставу. Гена гуляти не  захотів, сказав, що йому потрібно поспати, а Ліна теж вигадала відмазку. На моє запитання навіщо вчора ходила гуляти з Сергієм відповіла, що захотіла перевірити хто їй більше подобається. Зрозуміла, що Гена, тож до вечора вона його спокушатиме. Ми з Сергієм переглянулись.

-А ми тоді що робитимемо?- запитав він.

- Не знаю, ти тут головний.

-Ходімо, я з вами, - сказав Віталій, - чи ви хотіли вдвох?

-Ні, ні- відповіла швидко, - пішли з нами.

Ми зібрались та вийшли. Пройшли широкими і вузькими вуличками, посиділи біля фонтану, поїли морозиво і попили квас. Сергій із Віталієм розповідали на перебій цікаві історії міста. Згадали смішні випадки з життя: як Сергій маленьким загубився чи як сховатись вирішив у фонтані. Вже ближче до вечора ми прийшли додому, щоб відпочити і переодягнутись. У кімнаті я побачила Ліну.

-Ну, як ти? - запитала, підходячи до шафи.

-Нормально

-Бачу, що задоволена. Розповідай.

-Ой, а що, помітно?

-Помітно ще й як, -засміялась я, - Ну?

- Та що? Поговорила з Генкою, виявляється я давно йому подобаюсь, а вчора як пішла з Сергієм, то він сильно розсердився. Але вже все добре і ми розставили всі крапки на "і".

-Вітаю

-Дякую, збираємось?

Ми переодяглись і вийшли на двір. Хлопці вже на нас чекали. Гена підійшов до Ліни  і поцілував її у щоку, прошепотів щось на вухо. Сергій усміхнувся і штовхнув того в бік. Мені було смішно спостерігати за ними, наче діти.

-Сідайте в машину, - я почула голос Віталія.

- О, ти нас відвезеш?- запитала Ліна.

-Так, я їду з вами.

Ми сіли у автомобіль і  поїхали. Я завжди сідаю на заднє сидіння і цього разу не зрадила собі. Віталій сидів за кермом і поглядав на мене. Я ніяковіла. Мені здавалося це не правильним, але я бачила, що йому подобаюсь і розуміла, що він мені теж.

Виходячи з машини, Сергій подав мені руку і я скористалась. Коли ми увійшли до театру я просто глибоко вдихнула. Дуже красива велика будівля з колонами, в ній вирував дух величності. Ми сіли на свої місця. Ліна біля Гени, Сергій, я та Віталій. Я просто відчувала, що він поряд і мені було ніяково. Ні, треба щось робити.

Коли ми приїхали додому я відразу пішла в душ відмовившись від вечері. А потім, тихенько, не привертаючи до себе уваги, вийшла надвір. Знаючи, що чоловік теж любить альтанку, я пройшла далі в сад і залізла в гамак, ховаючись під плед. Я не знаю скільки часу минуло, як я почула кроки.

-Ти тут? я думав в альтанці, - сказав дуже тихо Віталій, сідаючи біля гамака.

-Вирішила усамітнитися.

-Ліз, - почав він.

-Не треба, будь ласка..

-Що сталося, я тебе образив?

-Зрозумій, що це все не правильно. Ці розмови наодинці, прогулянки. Ти одружений, йди і налагоджуй стосунки з дружиною. А я дівчина. Ми знаєш як все сприймаємо? Ми емоційні.

-Лізо, я не хотів тебе образити. Вибач, ти мені справді дуже подобаєшся, як дівчина. Вибач..

-І що? Що далі? - мій стогін перейшов в плач

-Лізо, - він хотів витерти мої сльози. Я знала, що йому боляче.

-Це якось не правильно та швидко. У тебе діти , дружина, сім'я..

-У мене давно немає сім'ї, Лізо. І мені просто добре спілкуватись з тобою. Мені легко поряд, розумієш?

-Віталій, я прошу тебе..

Він зрозумів. Встав і пішов. Я ще більше закуталась пледом і дала волю сльозам.

Коли?

Коли я встигла? 

Ми всього три дні як знайомі, а я розумію, що він мені подобається. Він відкритий, добрий, щирий...

Я лежала до ранку. Спочатку плакала, потім коли не стало сили, просто лежала і дивилась на небо.

-Чекай, - перебила мене Марина, - ти хочеш сказати, що закохалась за три дні?

-Він вліз в моє серце. Розумієш? Одна ніч у розмовах, друга, день разом і я попливла..

-Ну ти й даєш...

-Ну так! Дурепа! У мене з татом ніколи не було близьких відносин та і з хлопцями не складалось. А тут дорослий чоловік та ще й який! Розумієш?

-Ні. Давай далі.

Вранці, коли ми з Ліною вийшли на сніданок за столом сиділи Сергій та Гена.

-Доброго ранку, сідайте до нас, - привітався Гена.

-А де Віталій?- запитала Ліна.

-Йому требу було терміново кудись поїхати, - відповів Сергій і підсунув мені тарілку з оладками.

-Чим сьогодні будемо займатись? - запитала я, наливаючи собі чай.

-Поїдемо на озеро з наметами.

- Клас!- Ліна заплескала в долоні і підморгнула Гені.

Ми швидко зібрались та поїхали. Місце біля озера було дійсно дуже красиве. Хлопці поставили намети та пішли шукати дрова для багаття.

-Лізко, ти ж мене зрозумієш?- запитала подруга.

- У сенсі?

-Намети два, а нас четверо

-Чи не хочеш ти сказати, що мені доведеться з Сергієм ночувати?

-Ну Лізонько, всього лиш одну ніч.

-Ліно, ні!

Ну, Лізо!

-Я не буду спати з Сергієм в одному наметі.

-Добре, - Ліна надулась і пішла до Гени.

Хлопці розвели багаття, поставили триногу та повісили казанок.

-Ну що, ми по рибу, а ви тут до юшки щось придумайте, - підморгнув Сергій і пішов.

-Ну, Лізо...

-Як це виглядатиме?

-Значить ти не проти?

-Проти!

За суперечками та перешіптуваннями нас і застали хлопці. Ми зварили юшку, зробили салат, посмажили м'ясо і сіли їсти. Говорили, сміялися, трохи посиділи біля вогнища, Гена з Ліною вирішили прогулятись.

-Лізо, ти як почуваєшся? - запитав Сергій.

-Нормально, а що?