1

Ось нарешті я в літаку. Поки чекала на документи, шукала закордонний паспорт, збирала гроші, сварилась з мамою, вирішувала всі питання з навчанням, мріяла про цей день. І він настав. Літак відірвався від землі, а разом з ним і мої невирішені питання. Лечу на відпочинок до подруги дитинства, думаю, що зможу прийти до тями і подумати. А думати я люблю найбільше, та і є над чим.

Переліт виявився швидким і не складним. Ось я вже у невеличкому місті Н. у Німеччині у моєї улюбленої подружки Марини, яку не бачила років два після її останнього приїзду, але з якою розмовляла по телефону і переписувалась щодня. Благо є Інтернет. У зв'язку з моїми останніми випробуваннями долі у мене з'явилося нервове виснаження та хронічна втома. Тому на сімейні раді мамою було вирішено їхати мені до Маринки та відновлювати сили перед навчанням. Оскільки останній курс інженерно-будівельного інституту передбачав велику концентрацію на предметах, а не болісних страждань  у яких я перебувала весь поточний рік.

Маринка була дуже рада мене бачити. Пищала від захоплення  так, що мої вушні перетинки мало не луснули. Обіймала мене дуже довго і зробила штук двісті селфі зі мною.

Зрештою, поснідавши в кав'ярні, ми поїхали до неї додому. Батьки Маринки жили не бідно, мали свій будиночок на березі річки, декілька автомобілів та кав'ярню. А для любимої донечки купили квартирку в центрі міста і до навчання близько, і самостійності навчиться дитина. Був у Маринки і старший брат, але жив давно окремо з дівчиною і навідувався до батьків рідко - на свята, щоб вшанувати їх своєю присутністю.

Після того, як я розклала свої речі в шафу, що знаходилась в кімнаті, наданій мені тимчасово, я прийняла душ і вийшла на лоджію. Там за столиком попиваючи мохіто, чекала на мене подруга.

-Ну як ти? Розповідай, - Маринка кивнула на крісло навпроти себе. 

-Так, нормально, - я взяла склянку з напоєм призначену для мене.

- Ти казала, що в тебе там завал якийсь?

-Так, казала. Довго розповідати.

-Але ти за цим приїхала?

-Так, будеш моїм священником, треба душу вилити, - я сумно посміхнулась.

-Дуже добре. Тоді сьогодні відпочиваємо, а завтра поїдемо на природу. Там і повітря чистіше, і вітерець легший, і голова свіжіша буде.

- Як скажеш....

Ми мовчки допили мохіто, кожна думала про своє.. Мені потрібно було розповісти про все  і терміново, бо мозок відмовлявся приймати все, що зі мною відбувалося останній рік. А Маринка одна з небагатьох, хто і вислухає та порадою допоможе. Начебто і старша всього лиш на рік, а мудрості не позичати...

Ближче до вечора ми поїхали у клуб трохи розслабитись. Подруга познайомила мене зі своїми друзями, які добре прийняли мене у свою компанію. Ми багато танцювали та не менше пили. Я знаю, що мені багато не можна алкоголю, але жага освіжити голову була настільки величезною, що я не контролювала своїх дій. Як ми дістались додому я не пам'ятаю. Прокинулась від головного болю та шуму у вухах, одягнена у ліжку своєї тимчасової кімнати. Ну хоч так, дякувати Богу!