Частина 2

В той вечір Харді пішов з дому Лаура подзвонила своїй подрузі і вони проговорили весь вечір.

Джулія: Ти уявляєш він пішов з дому. Він каже, що хоче пожити без моїх примх і моїх криків. 

Ангелі: Може ти просто перестанеш на нього давити і даш йому вільний простір!?

Джулія: Який ще простір я його дружина.

Ангелі: Джулія розумієш йому хочеться пожити з тобою без сварок та криків. Якщо б йому була потрібна твоя сестра він б тебе кинув зразу.

Джулія: Ти мене ніколи не розуміла. Тебе, що Лаура підгрворила? Так?

Ангелі: Мене ніхто не підговорював. Знаєш а він все таки в чомусь правий, я теж хотіла б пожити без твоїх примх..

Джулія: От і жий ти ніколи мене не зрозумієш бо ніколи не опинилася б на моєму місці.

Ангелі: Правда очі колить? І через це ти на мене перекинулася! Все з тобою ясно...

Під ранок прийшов Харді він забрав свої речі пішов на роботу, їх розмова була короткою.

Джулія: Ночував в своєї дури, так? 

Харді: Ночував у мами!!! Не називай мою маму дурою.

Джулія: Я про Лауру

Харді: Досить ти руйнуєш своєю рівнивістю своє власне щастя, і цим ти робиш гірше не мені а собі. Бувай...

Пройшов тиждень. Джулія і Лаура зустрілися в парку.

Джулія: Як там мій Харді? Тиж зараз краще всіх знаєш!

Лаура: Ти цим руйнуєш своє щастя. Тим що ти ривнуєш його до мене. Мені його не потрібно розумієш???? Ти сильно ривнива... Сильно

Джулія: Я спитала як він бо прекрасно знаю, що він у тебе. Думаєш я сліпа думаєш не розумію, що мама це всього лиш прикриття насправді та тіпа мама то є ти.

Лаура: Яка мама? Я не розумію про що ти говориш. Знаєш ти така якась не зрозуміла. Руйнуєш щастя власними руками. Мені прикро сестричко... Прикро за тебе...