Розділ 7.

- Чула у вас учора вечірка була? - Агата посміхається і спирається об стіну поряд зі мною.

Не можу сказати, що ми з нею товаришуємо, вона з іншого блоку і на курс мене старша, але ми іноді спілкуємося. Кілька місяців тому Агата допомогла мені, коли у нас на кухні протік кран, з того часу ми спілкуємося.

- Так, Настя влаштувала вечірку, - закочую при цьому очі, даю зрозуміти наскільки сильно мене злить ця тема. Я досі ще не прийшла до тями. Сусідка ночувати не прийшла до кімнати, напевно, побоялася мого гніву.

- Ти ж розумієш, що ви за це схопите? - Агата вигинає брову і серйозно на мене дивиться, - кілька блоків незадоволені тим, що вчора був гомін, на вас вже скарг накатали, - вона проводить рукою лінію вище за верхівку, даючи мені зрозуміти, що ситуація ще гірша, ніж я могла б подумати.

- Чорт! Але вахтерка нас до себе на килим ще не вимагала, - я таки хочу тішити себе надією, що все закінчиться не так погано.

- Тому що її в місті немає, відповідно й у гуртожитку. Всі знають, що вона на вихідні поїхала. Завтра приїжджає.

Всі, окрім мене, наївної ідіотки. Ну звичайно, мені не могло так пощастити. Вахтерки просто немає в гуртожитку, а завтра вона приїде зла і відірветься на нас. Ну, Настя, ну, дякую!

- І що робити? - Вимикаю воду і дивлюся на дівчину. Це просто жахлива ситуація, я знову мушу доводити, що я тут ні до чого.

- Охазяйнуватися доказами, що вечірку влаштувала не ти? - Агата розводить руками, даючи зрозуміти, що не знає, чим мені допомогти.

— Вона не слухатиме доказів, а тим більше не буде чекати, доки я щось доведу, — розчаровано зітхаю. Плавали – знаємо.

- Ти б уже випросила в неї іншу кімнату, - зітхає дівчина, - скільки з цією дурепою будеш мучитися?

- Та просила вже, - засмучено відповідаю і закушую щоку зсередини. Які шанси на те, що вахтерка захоче мене хоча б вислухати?

Весь вечір я в нервозному стані. Я думаю то про майбутню розмову з вахтеркою, то про те, що завтра вранці мені потрібно їхати в клініку і знайомитися з потенційними замовниками. Як поводитися, щоб сподобатися? Я навіть приблизно поняття не маю, як будуватиметься розмова. Якими виявляться люди. А що, якщо вони мені зовсім не сподобаються? Я розумію, що мої особисті переваги нікого не хвилюватимуть, але якщо ми з замовниками не зійдемося характерами? Я сьогодні весь вечір провела в інтернеті читаючи на цю тему відгуки. Багато дівчат, які цим займалися, писали, що клієнти бувають зовсім різними. Деякі особливо не турбують аж до самих пологів, повністю довіряючи сурогатній матері. А ось дехто буквально хоче контролювати кожну твою секунду. Постійні дзвінки, відеозв'язок, зустрічі на вимогу. Або навіть можуть вимагати переїхати на час вагітності до їхнього будинку. Ось останній варіант міг би виявитися для мене не найжахливішим, якщо мене виженуть з гуртожитку.

Заснути виходить пізньої ночі, різні думки лізуть у голову і я раз у раз нервуюся. Вранці я прокидаюся дуже рано. З третього разу тільки підводжуся, добре, що поставила багато будильників на різний час.

Швидко приступаю до зборів. Роблю зачіску, охайно одягаюсь, збираю все потрібне для пар. Якщо все пройде добре і швидко, я зможу навіть встигнути на першу пару і не пропустити її. Але якщо ні, то нічого страшного, з викладачем у мене добрі стосунки, я обов'язково зможу відпрацювати пропуск.

Виходжу з кімнати та швидко збігаю на перший поверх. Нервую жахливо, у мене навіть трохи тремтять від цього ноги. Коли спускаюся на перший поверх, перше, що мене дивує, це те, що я бачу там Настю. Мою сусідку по кімнаті, яка вже другу ніч не приходить ночувати.

- А ти тут що так рано робиш? - Не можу просто пройти повз і задаю дівчині цілком логічне питання. У такий час Понова зазвичай бачить сни, але точно не стоїть на першому поверсі при повному параді.

- Чекаю Ірину Степанівну, - задерши носа до стелі, повідомляє мені Настя.

- Хочеш розповісти яку круту вечірку у нас на поверсі влаштувала?

- Не твоя річ, що я хочу їй розповісти! - Огризається дівчина у відповідь, а я розумію, що вона не просто так прийшла сюди. І внутрішній голос підказує, що йти не можна, потрібно залишитися та зайти до кабінету вахтерки разом з сусідкою. Та й погляд Понової мені не подобається, вона явно не очікувала мене тут побачити й почала помітно нервувати.

- Ти ж розумієш, що нас можуть виселити, якщо ти зробиш щось не так?

- Ти, здається, кудись поспішала? - Сусідка відповідає роздратовано, - ось і йди, не смію тебе затримувати.

З гуртожитку я виходжу в цілковитому збентеженні, але в цей час я навіть і уявити не можу, що на мене чекає надалі, цей день точно не буде приємним.. По всіх фронтах.

Я намагаюся всю дорогу до лікарні не думати про погане. Але як би багато зусиль я до цього не докладала, постійно повертаюся думками до Насті. Вона не просто так там стояла і чекала на вахтерку, вона щось задумала. Ось що саме? Навіть якщо вона скаже, що ця витівка моїх рук справа, це її не врятує. Нам сказали зрозуміло - хтось один наробить дурниць, дадуть відповідь обидві. У Понової точно є якийсь план і, чорт забирай, у мене зараз немає ніякої можливості перевірити, що вона там каламутить.

До клініки я приїжджаю трохи раніше за призначений час. Моторошно хвилююся і молюся про себе, щоб все вийшло. Сестрі я ще нічого не говорила, щоб не обнадіювати її ще раз, одного разу я вже це зробила.

Стою під клінікою і переступаю з ноги на ногу. Долоні потіють, усередині все ніби здавлює сильним спазмом, мені навіть дихати стає важко через хвилювання. Коли бачу Світлану Юріївну, навіть скроні починають пульсувати від нервів.

- Прийшла вже, це добре, - жінка ледве посміхається і жестом запрошує мене зайти до клініки.

- Світлано Юріївно, скажіть, а мене вже обрали чи як? - Як тільки ми заходимо в її кабінет, я все ж таки не можу стриматися і ставлю найважливіше для мене питання.

- Тебе попередньо схвалили по фото та медичній карті, тепер має бути особисте знайомство.