Розділ 2

Як і було заявлено на сайті сайту, моя операція не займає багато часу. Я навіть не відчуваю дискомфорту. Хоча, маю визнати, що в останньому пункті я сумнівалася. Усі подруги говорили, що втрачати невинність боляче. Можливо річ у тому, що я зробила це не зовсім традиційно.

- Ну що, може на фільм зганяємо? - Стас ховає свій телефон у кишеню й уважно дивиться на мене.

Кілька секунд обмірковую його пропозицію та погоджуюсь. Можливо, це допоможе мені трохи відірватися. Надто багато на мене сьогодні навалилося.

Хлопець пропонує купити велике відро попкорну, і я згідно киваю головою. Можливо, вже незабаром я не зможу собі дозволити таких вільностей. Ася казала, що її замовники дуже прискіпливо стежили за її харчуванням. І вони мали на це повне право, хотіли, щоб дитина харчувалася правильно. Я готова до того, що доведеться змінити ритм життя. Змінити графік та вписати в нього нові пункти. Я чудово усвідомлюю на що йду та підписуюсь.

Фільм виявляється середнім. Я весь час здригаюся від гучних пострілів і криків. Мало не розсипаю попкорн. Раз у раз притискаюся до Стаса, щоб сховатися за його плечем. На майбутнє роблю собі позначку ніколи не давати Стасові вільність у виборі кіно. Але внутрішній голос ніяк не замовкає - "А може він спеціально це зробив? Он як притиснув тебе до себе ніби востаннє." Я намагаюся подумки його заглушити.

Про симпатію хлопця до мене я знаю. Була у нас розмова, від якої я почервоніла від кінчиків вух до самих п'ят. Коли Стас вирішив мені зізнатися, а я знітилася. До того моменту я його взагалі так не розглядала. Він був ідеальним другом, який завжди готовий був допомогти. І якщо на шальки терезів ставити дружбу і стосунки (які не факт, що вийдуть), я точно виберу перше. Тому що якщо після пари незручних побачень і поцілунків ми раптом вирішимо, що не доля, як раніше ніколи не буде.

Стас підвозить мене до гуртожитку і я швиденько вибравшись з машини, біжу до будівлі. Вже перевалило за дев'яту, а мені ще пари повчити треба. Приготувати вечерю і підвестися дуже рано, щоб встигнути пройти всі аналізи до другої пари.

- О, приперлася, - сусідка по кімнаті відважує коментар і голосно сміється.

Я стискаю зуби й нагадую собі, що не можна з нею вступати у конфлікти. У мене вже й так попередження було від вахтерки, з подачі Насті, до речі. Мені кімнату взагалі виділили на дуже велике прохання, тому що прописка у мене місцева, а таким зазвичай кімнати не дають. Але я слізно просила, і деканат як виняток за хороші оцінки та діяльність в інституті пішов на зустріч. Але мене попередили, що я на рівні з усіма, а тут три попередження та на виліт.

Минулого разу Настя влаштувала гулянку на поверсі, а коли на шум поскаржилися, вона все зіпхнула на мене і її подружки це підтвердили. Ми тоді дуже сильно посварилися, тому що я була до глибини душі обурена, і коли Настя почала крити мене не найкращими словами, ми з нею зчепилися. Ну, коротше, на уклін до вахтерки нас тягли за комір. Там сусідка постала з німбом ангела над головою, а я як дике чортеня.

- Це моя чашка? - Запитливо вигинаю брову і дивлюся на стіл дівчини. Ну ось якого біса?! Скільки разів я казала їй не чіпати мої речі?

- У гуртожитку все спільне! Ніяк правила не вивчиш? - Настя кривить губи в огидній усмішці й, як на зло, бере мою чашку і п'є з неї своїми губами.

Я кривлюсь і стискаю кулаки. Спокійно, Лія, спокійно! Я страшенно гидлива і до цієї чашки більше ніколи не доторкнуся! Як же зараз хочеться підійти ближче і дати такий запотиличник, щоб вона носом у цю чашку заїхала. Стискаю зуби та відвертаюся.

- Значить, я запозичу це, - все ж таки не можу повністю проігнорувати її бридкий вчинок, і схопивши її зошит, махаю ним в повітрі. Знаю, що годину тому вона безнапасно списала завдання у нашої одногрупниці, яка за те, що Настя дає їй носити свої речі, дає їй списувати завдання.

Бачу, як сусідка вся покривається червоними плямами. Завтра третьою парою у нас є тест. Користуватися можна буде лише власними конспектами. Без цього зошита Настя не здасть нічого. Адже з її курячими мізками вона навіть і одного завдання не зможе вирішити.

- Ах, ти! - Дівчина підривається на ліжку і схопивши мою чашку, жбурляє нею у двері, - наступною будеш ти! - Гарчить і наступає, а в мене всередині все бунтується від злості.

- Бачу ти правила гуртожитку погано вивчила, зуб за зуб, - вимовляю крижаним тоном і відкривши її зошит, починаю висмикувати з нього листи.

Далі звучить гучний вереск, мене штовхають до дверей, я шиплю від різкого болю в плечі, а за двадцять хвилин нас знову тягнуть за шкірку до вахтерки. Відмінно, друга догана мені забезпечена. Здається, мене ще й з гуртожитку випруть. Взагалі чудово. От сестра за мене потішиться!

- Ірино Степанівно! - Настя першою починає кричати. Як і завжди намагається перетягнути на себе ковдру, тоді як я дивлюся собі під ноги й злюся. От чому я так не вмію? Без мила в одне місце? Може після цього і життя б у мене стало простіше? Підлиз більше люблять.

Вахтерка сидить за столом і голосно зітхає. Наразі вже початок одинадцятої, судячи з її зовнішнього вигляду і втомленого погляду, вона була вдома і здається збиралася спати. Її, швидше за все, витягли буквально з ліжка, і вона була змушена приїхати сюди. Маю сумнів, що вона налаштована розбиратися в ситуації. Я б на її місці хотіла якнайшвидше з цим усім закінчити, і знову вирушити додому.

- Тихо! - Видає вахтерка і кулаком по столу пристукує. Я трохи смикаюсь і підіймаю на неї погляд. Вона зла, і це зрозуміло. Зараз без розбору вліпить мені друге попередження і порадить пакувати речі.

- Вона мій конспект порвала! Як з ланцюга зірвалася! І це тільки тому, що я відмовилася давати їй списувати! - Настя бреше і не червоніє, а в мене лише сильніше червоніє обличчя від такої несправедливості.

- Ой, Понова, - Ірина Степанівна кривиться і відмахується від моєї сусідки, - хоч щось правдоподібне б придумала. Тебе минулого року мало не відрахували через те, що ти всі іспити завалила, а раптом за голову взялася?