- Ти зробиш все аби його врятувати, чи не так?
Слова вилетіли мимоволі :
- Трясця! Гівнюк.
Після удару Солдатика спина боліла досі.
Неохоче вона посміхнулась своєму відображенню, при звучанні голосу Бутчера :
- Ну ж бо, сучі діти. Побігли!!
Все щезло.
Неначе й ніколи не було цього голосу, да й самого спогаду. Осушивши склянку, вона неохоче прихопила сумку й вже прикриваючи дерев'яні двері, дівчина, деякий час постояла у мовчанні, тримаючи ключі у руці. Він спостерігав за нею поглядом, дівчисько ще навіть не досягла місця паркування.
Йому подумалося : "Ну як, можна бути такою придурковатою та незрозумілою"
Її силует сховався за Вольво, він розраховував що все пройде гладенько. Величезна фігура наздогнала її. Деякий час він сміявся.
Не припиняючи самовдоволено усміхатися :
- А я вже подумав було, що глупіш ти бути не можеш.
Слід просто зробити.
Не те щоб Хоумлендер сумнівався, але він не бажав нариватися на скандал.
Слівце повторилося, слова з невластивою мелодійністю сповільнилися. Все ще з дивиною витріщаючі очі він відволікся, оглядаючись навкруги, Хоум принюхався, але не виявив Г'ю або когось іншого з його "компашки".
- Вітання. Ви можете залишити своє повідомлення. Якщо Ви...
Підчипити тільки й усього.
- Але чому, ти інколи буваєш... така тупа.
Патріот увійшов і його ніщо не зупинило.
Ніхто. Ніколи.
Поправляючи накидку він доторкнувся до старої тканини, в цей раз Хоум не засміявся.
- Вітання. Ви можете залишити свое повідомлення. Якщо Ви хочете зустрітися повідомте чай й також...
Його залишили в дурнях або ні?
Супергерой во щоб не стало розквитається з дівчиною.
- Та вже повірте, я її знайду.
Його вух досяг радісний сміх.
В цей же час, Г'юї продовжував бігти за дівчиною, його фігура ставала все більшою й більшою.
Знаходячись у квартирі Патріот або ж колишній "кобель" Мейв, притиснув палець до відповідача.
Трохи пізніше відредагую. Нема часу, але друзі... Вже 6 фанф ⚡