1 - Випадкова несподіванка.

  - Ти зробиш все аби його врятувати, чи не так?

Слова вилетіли мимоволі :

  - Трясця! Гівнюк.

 Після удару Солдатика спина боліла досі.

 Неохоче вона посміхнулась своєму відображенню, при звучанні голосу Бутчера :

  - Ну ж бо, сучі діти. Побігли!!

 Все щезло.

 Неначе й ніколи не було цього голосу, да й самого спогаду. Осушивши склянку, вона неохоче прихопила сумку й вже прикриваючи дерев'яні двері, дівчина, деякий час постояла у мовчанні, тримаючи ключі у руці. Він спостерігав за нею поглядом, дівчисько ще навіть не досягла місця паркування.

 Йому подумалося : "Ну як, можна бути такою придурковатою та незрозумілою"

Її силует сховався за Вольво, він розраховував що все пройде гладенько. Величезна фігура наздогнала її. Деякий час він сміявся.

 Не припиняючи самовдоволено усміхатися :

  - А я вже подумав було, що глупіш ти бути не можеш.

 Слід просто зробити.

Не те щоб Хоумлендер сумнівався, але він не бажав нариватися на скандал.

 Слівце повторилося, слова з невластивою мелодійністю сповільнилися. Все ще з дивиною витріщаючі очі він відволікся, оглядаючись навкруги, Хоум принюхався, але не виявив Г'ю або когось іншого з його "компашки".

  - Вітання. Ви можете залишити своє повідомлення. Якщо Ви...

 Підчипити тільки й усього.

  - Але чому, ти інколи буваєш... така тупа.

 Патріот увійшов і його ніщо не зупинило.

Ніхто. Ніколи.

 Поправляючи накидку він доторкнувся до старої тканини, в цей раз Хоум не засміявся.

  - Вітання. Ви можете залишити свое повідомлення. Якщо Ви хочете зустрітися повідомте чай й також...

 Його залишили в дурнях або ні?

Супергерой во щоб не стало розквитається з дівчиною.

  - Та вже повірте, я її знайду.

 Його вух досяг радісний сміх.

 В цей же час, Г'юї продовжував бігти за дівчиною, його фігура ставала все більшою й більшою.

 Знаходячись у квартирі Патріот або ж колишній "кобель" Мейв, притиснув палець до відповідача.

 Трохи пізніше відредагую. Нема часу, але друзі... Вже 6 фанф ⚡