Епілог

Автор

Восени Антон та Евеліна одружились. Їхнє весілля не було надто пишним, але запам’яталось кожному по-особливому. Дмитро Миколайович та Олексій Петрович, батько Антона, були щасливі за дітей і потайки випивали собі. Аня та Максим були щасливі за найкращих друзів і були в передчутті власного весілля, яке мало б відбутись всього лиш через два тижні. Наталка та Денис з дівчатками, та ще одним малям в животику теж раділи, хоч і приховували образи один на одного, щоб не зіпсувати свято друзям. Самі ж молодята були на сьомому небі від щастя. Антон від того, що його маленька і неповторна дівчинка нарешті стала його дружиною, а Евеліна від того, що вона стримала своє слово перед мамою і стала щасливою, особливо після того, як дізналась, що носить під серцем дитинку від коханого, правда він того ще не знав.

Після святкування весілля всі поїхали по домівках, молодят віз водій, та зовсім не в сторону квартири Антона, а кудись за місто. Вони зупинились біля великого заміського будинку і Евеліна щиро не розуміла де вони знаходяться.

-Антоне, що це за будинок?-від нетерплячки запитала дівчина.

-Це, кохана моя, наш будинок, тут ми побудуємо нашу велику і щасливу сім’ю.-він обійняв з-за спини дружину і вони двоє дивились на будинок, що височів перед ними.

-Антоне, я завжди мріяла про будинок.-зачаровано промовила Евеліна.

-Я знаю, тому нещодавно завершив тут ремонт, щоб ми змогли одразу ж після весілля сюди переїхати.-він підняв дівчину на руки і рушив до будинку.-Ну що ж, дружино, пора познайомитись з нашим новим житлом.-і впевнено зайшов в середину, і лише у вітальні поставив Евеліну на ноги.

Вони розглядали будинок, кімнати за кімнатами, зупинились в одній з них, Антон захопливо розповідав, як колись тут буде жити їхня дитина, а Евеліна ледь стримувала посмішку. Коли чоловік розглядав вид з вікна, дівчина непомітно дістала з сумочки знімок їхнього малюка і тест, який вона робила нещодавно.

-Коханий, у мене для тебе подарунок.-сказала вона і підійшла ближче, Антон повернувся і застиг, побачивши те, що було в руках коханої.

В нього перехопило подих і він спершу і слова не міг промовити, а коли розглянув знімок, то взагалі пустив сльозу від щастя. Адже він так мріяв про маля від коханої, скільки разів вже говорив про це, та все думав, що дівчина вперто приймає протизаплідні.

-Евелінко,-він обійняв її, а тоді і взагалі закрутив в повітрі.-я найщасливіший чоловік на світі!

Через вісім місяців у них народився син, його назвали Вадимом, а ще через три роки на світ появилась прекрасна дівчинка Юліана. Антон продовжував розвивати свою компанію разом з друзями, Евеліна займалась справами того самого кафе, що був в парку, де Антон вперше доторкнувся до Евеліни. У них була щаслива сім’я, в їхньому домі панувала злагода та мир. Дідусі часто навідувались до внуків, інколи забирали до себе, щоб батьки змогли побути наодинці.

Кожна людина заслуговує на щастя, Евеліна тепер усім стверджувала, що не потрібно падати духом через проблеми, потрібно боротись і одного разу все зміниться. Появиться і людина, яка прийме тебе з усіма недоліками, і щастя, і все те, чого бажається.

Кінець