Частина 26

Евеліна

Те, що я чула здавалось жартом долі. Хіба може таке бути в реальному житті? Я майже двадцять років вважала своїм батьком іншу людину, ненавиділа його, думала, що зі мною щось не те, раз він так зі мною поводиться. А тут виявляється, що і не батько він мені зовсім. Я злилась на всіх, навіть на маму, адже вона могла піти від чоловіка, бути щасливою і, можливо, вона була б жива.

Я сиділа на ліжку, Антон поруч, а навпроти, на стільці, сидів Дмитро. Він розповідав, як познайомився з мамою в супермаркеті, докладно розповів їхню таку коротку історію, від чого хотілось ще більше плакати. Тоді він розповідав про те, як жив після так званої зради мами. Він так і не зміг одружитись, у нього немає більше дітей, а коли зустрів якусь стару мамину подругу, то дізнався, що тоді, двадцять років тому його кохана Надійка була вагітна від нього, а її чоловік-тиран силою тримав вдома, погрожував тим, що вб’є мене, якщо мама від нього піде.

-Евеліно, мені дуже шкода, що я так пізно дізнався про тебе.-в його очах було багато болю, коли він розповідав мені історію, а коли дивися на мене, його очі сяяли.

-Мені теж шкода, що так сталось. Якби ви тоді не поїхали, залишивши маму, вона б була жива і у мене була повноцінна і нормальна сім’я.-я не могла ніяк повірити в те, що від кохання можна ось так легко відмовитись.

-Ти зрозумій мене, він був її чоловіком, я не мав ніякого права на неї.-він щиро каявся і в його очах я навіть помітила сльози.

-Я частково вас розумію, справді.-зі всіх сил спробувала посміхнутись, поглянула на Антона, він теж хвилювався, не знав, як я відреагую на такі новини.

-Ми ж будемо бачитись? Я не хочу втрачати тебе, адже тільки-тільки знайшов.

-Звісно.-я ще більше посміхнулась, адже хоч і пізно, але все ж таки я зможу дізнатись яким має бути справжній батько.-Нам піде на користь наше спілкування.-я встала і так захотілось обійняти чоловіка, що триматись не мала сил.

-Донечко моя,-моє сердечко почало сильно стукати, а коли чоловік обійняв мене з батьківською ніжністю, з тією невидимою турботою, я вкотре розплакалась.-вибач мене. Я готовий хоч кожен день просити в тебе пробачення за те, що залишив тоді твою маму з цим тираном.

Вже ввечері мене виписали з лікарні і Антон повіз до себе додому. Я довго мовчала, не хотіла нічого говорити. Ця зустріч багато чого змінила, я відчувала, як моя душа наповнюється справжнім щастям. Поруч зі мною коханий чоловік, а десь недалеко є мій батько, який, здається, і справді мене любить.

-Антоне,-я зловила його за руку, коли він паркувався біля свого під’їзду.-я хочу поїхати в те місце, хочеться покричати.-він посміхнувся і без слів виконав моє прохання.

***

Вже за декілька тижнів моє життя змінилось до невпізнання. Я майже щодня бачилась з батьком, він був дуже добрим, турботливим та тим самим, про якого я завжди мріяла. В перший же тиждень він купив мені двокімнатну квартиру, яку я відмовлялась приймати. Він лише говорив, що його донька не повинна жити в гуртожитку і все ж таки на пару з Антоном змусили мене переїхати з гуртожитку у свою вже квартиру. Тоді було ще багато покупок, які мені було не зручно приймати, адже не звикла до такого життя. Батько відкрив мені рахунок в банку і сказав, щоб я ні в чому собі не відмовляла. Ми переоформили мої документи, тепер я офіційно Ковальова Евеліна Дмитрівна. Одним словом, батько балував мене, Антон його підтримував і я була затиснута між двома люблячими чоловіками.

Я готувала романтичну вечерю для нас з Антоном, хотілось приготувати для нього щось особливе. Ще два дні тому попросила Аню піти зі мною по магазинах. Там я купила собі чудову сукню, яка підкреслювала усі мої принади, красиву білизну з кружевом, щоб продовження вечора справило гарне враження. По вітальні я розставила ароматні свічки, у квартирі пахло ваніллю та шоколадом, а ще смачною вечерею.

Коли на столі все було готове, я пішла приводити себе до ладу. Накрутила локони, вділась, зробила ледь помітний макіяж і бриснула на себе улюбленими парфумами. Покрутилась перед дзеркалом і відмітила, що я і справді красива, а ще у мене появився той самий блиск в очах. В двері якраз подзвонили і я побігла відчиняти. На порозі стояв Антон з невеличким пакунком та букетом квітів.

-Привіт.-він пройшов в квартиру і оглянув мене.-Ти шалено красива.-я поцілувала його і взявши за руку, повела у вітальню.-Ого, ти гарно підготувалась, я якраз купив чудове вино.

Ми вечеряли під ледь чутну музику, пили вино, розмовляли про все на світі, як і завжди. Антон щоразу обдаровував мене захопливим поглядом і це мені дуже лестило. Коли з вечерею було покінчено, я повела коханого в спальню.

-Ти підготувала мені десерт?-солодко промовив Антон і встав позаду. Провів рукою по шиї і зупинився на блискавці, повільно простягнув її до низу і я в його руках покрутилась, хотілось бачити його реакцію.

-Я хотіла щоб цей вечір був дійсно особливий.-і спустила сукню до низу, вона впала біля моїх ніг, які чомусь тремтіли. Антон мене жадібно розглядав, я вперше стояла перед ним в такій сексуальній білизні. Кружевні трусики та бюстгальтер майже нічого не прикривали, а пояс, який проходив по стегнах і опускався до ніг, обвиваючи шлейками ноги додавали ще більшої пікантності вигляду.

-Еля,-нарешті видихнув Антон і підійшов ближче, вдихнув мій запах в районі шиї і провів язиком, від чого табун мурашок тут же проснулись.-ти зводиш мене з розуму.-і притяг до себе, почав жадібно цілувати, не збираючись мене відпускати.

Пізно вночі ми лежали в ліжку, не відпускаючи один одного з обіймів. Я щоразу дарувала Антону ніжні поцілунки, він у відповідь теж. Нам було добре разом, ми дуже рідко сварились і тільки через якісь дрібниці. Антон був моїм всім, я й не уявляла свого життя без нього, адже він допоміг мені позбутись страхів, знайти справжнього і люблячого батька і просто подарував кохання.

-Про що задумалась?

-Про те, що безмежно тебе кохаю.-посміхнулась і міцніше обійняла чоловіка.