Частина 23

Евеліна

На вихідні ми з Антоном забрали дівчаток до себе і зараз я проснулась швидше, щоб порадувати чоловіка і дітей ситним сніданком. Тихо відсунулась від коханого, стараючись не розбудити його і пройшла на кухню. Відкрила холодильник і взяла потрібні продукти. Вирішила, що приготую сирники і дівчатам фруктовий салат. За роботою пройшло трохи часу і я пішла будити чоловіка. Він лежав по середині ліжка і обіймав одну подушку, я посміхнулась і сіла на ліжко. Провела пальчиками по обличчі і занурила їх у волосся, Антон любить коли я так роблю. Він легко посміхнувся, але продовжував спати.

-Коханий, просинайся.-прошепотіла я і поцілувала його в скроню.

-Ммм,-промугикав він.-ще так рано, лягай біля мене.-і потягнув мене за руку назад в ліжко, міцно обіймаючи.

-Антошка, вже майже 10. Пора вставати, тим більше, я приготувала сніданок і ми обіцяли піти з дітьми на батути.

-Давай полежимо ще 5 хвилинок.-промовив він і відкрив очі.-Еля,-він навис над мною.-коли ти народиш мені дитинку?-я здивувалась такому питанню і на хвилину зависла.

-Антоне,-нарешті промовила.-тобі не здається, що поки що рано?

-Ні. Я дорослий чоловік і це очевидно, що мені хочеться дітей, а тим більше від такої прекрасної дівчини, як ти.

-Я поки що не готова до такої відповідальності. Мені потрібно довчитись, встати на ноги.

-Я зможу нас забезпечити.-впевнено сказав він.

-Ні, Антоне. Давай відкладемо цю розмову на деякий час, я справді не готова, я ще і сама дитина.

-Але ти так гарно ладнаєш з дівчатками.

-Це інше.-промовила я і побачила, як Антон спохмурнів. Йому не сподобалась моя відповідь і я розуміла його, але йти на такий крок я ще поки не готова.

-Добре. Йдемо снідати.-похмуро сказав він і вдягнувшись просто вийшов з кімнати.

Я пішла розбудила малечу і підготувала все на кухні до сніданку. В квартирі було шумно. Дівчатка про щось сперечались, а я повністю занурилась в думки про нашу розмову. Бачила, що Антон сумний і думала як мені виправити це, адже не хотілось ось так провести вихідні.

-Евеліно, а ми сьогодні поїдемо на батути?-запитала Аліса.

-Але я хочу в аквапарк!-завередувала Аліна.

-Дівчатка, не сваріться. Давайте ми запитаємо Антона куди він нас повезе.-сказала я і діти побігли до Антона, який сидів на дивані щось дивився в телефоні.

-Давайте спершу на батути а ввечері в аквапарк. Як вам така ідея?-запропонував чоловік і діти заверещали на всю квартиру від радості.

-Ти найкращий дядечко в світі!-прокричав хтось з них і я усміхнено пройшла до дивану.

-Тоді біжіть одягайтесь і через годинку вирушаємо.-діти без питань побігли в кімнату, в якій тимчасово жили, а я вирішила поговорити з чоловіком.-Антоне, давай не будемо сваритись. Не ображайся на мене, мені тільки 19 і я справді не уявляю себе в якості мами. Я дуже хочу в майбутньому від тебе дітей, але не зараз.-він нарешті глянув на мене і притис до грудей.

-Я розумію, просто так хочеться з тобою побудувати повноцінну сім’ю, що немає сил терпіти.-я посміхнулась від таких слів і піднялась з грудей чоловіка.

-У нас обов’язково буде чудова сім’я, обіцяю тобі.

Антон посміхнувся і подарував мені ніжний поцілунок. Тоді ми пішли вдягатись, щоб їхати в розважальний центр. Діти світились від щастя, коли побачили велику кількість різних батутів, ми взяли чотири квитки і всі разом пішли веселитись. Там ми провели майже дві години, через що в мене дуже боліли ноги. Після батутів відвідали кафе, де смачно пообідали і рушили в сторону аквапарку.

-Так, дівчатка, не відпливайте далеко, а то поїдемо додому.-суворо сказав Антон дітям і ми сіли за столик в кафе, що був навпроти дитячого басейну з невеликими гірками.

-Я так замучилась з ними, вони занадто енергійні.-пожалілась я, хоч і мені сподобався цей день.

-І не кажи. У мене після батуту спина навіть розболілась, все ж таки, старість – не радість.-я голосно засміялась і відпила сік.

-Тоді я просто зобов’язана ввечері зробити тобі масаж.

-Масаж я люблю, а тим більше його продовження.-я одразу ж зашарілась від його слів і відвела погляд до дівчат, які спускались з гірки і голосно кричали.-Евелінко, давай переїжджай до мене. Нам же добре разом жити і в мене в квартирі набагато зручніше, ніж в гуртожитку.

-Я знаю, Антоне, але поки що хочеться ось цих наших зустрічей і побачень, а пожити разом ми ще встигнемо.

-Ну чому ти така вперта?-награно обурився чоловік, а я показала йому язика.

Наш час в аквапарку добігав кінця і ми щасливі повертались додому, у дітей було повно емоцій і вони ледве піднялись до квартири, а тоді швидко заснули. Ми з Антоном закрились в спальні і поринули у свою пристрасть. Чоловік був ніжним зі мною завжди, ніколи не завдавав мені болю і зараз ніжно покусував мою шию, залишаючи червоні сліди на шкірі, я потягнулась до його футболки, що зняти, але так і не встигла. В квартирі пролунав дзвінок.

-Хто це так пізно?-запитала я.

-Не знаю, піду подивлюсь, почекай мене.-він подарував мені ще один поцілунок і зник за дверима.

Я декілька хвилин лежала на ліжку, але моя цікавість перемогла і я накинувши на себе халат, вийшла зі спальні. З коридору почулись голоси. Жіночий і чоловічий, якщо чоловічий був добре знайомим, то жіночий – неприємний і я чомусь напружилась.

-Антончику, ми давно не бачились і я вирішила нагадати про себе.-промуркотіла жінка, якої я поки що не бачила, бо ховалась за стіною.

-Аліно, якби мені потрібні були твої послуги, я б напевне до тебе звернувся, а так, вибачай, але більше ми зустрічатись не будемо.

-Чому? Нам же було так добре разом, я думала ми станемо скоро парою.-чути такі слова було боляче і чомусь сльози пощипували очі.

-Між нами був тільки секс, я платив тобі за це гроші, яка пара, Аліно?-крикнув чоловік і я здригнулась, ніколи не чула його злого голосу.

-Зайчику, давай спробуємо все з чистого аркушу.-лагідно пропищала ця мимра, а я відчувала, як починаю і сама злитись. На неї і на Антона теж.