Частина 22

Антон

Середина літа, а я замість того, щоб відпочивати на морі, працюю у задушливому офісі. Але, на щастя, сьогодні п’ятниця і попереду два дні вихідних, які я планував провести зі своєю дівчиною. Згадав про неї і посмішка розпливлась сама собою. Після останніх подій вона частіше ночувала в мене, бо Аня переїхала вже повністю до Макса, до них в кімнату підселили ще якусь дівчину, яка не особо відрізнялася віт тієї Олі. Евеліна вперто відмовлялась переїхати до мене. Щось говорила про те, що я занадто спішу, а я дурів від того, що якісь шмаркачі тусуються в кімнаті моєї дівчини, одного разу не витримав і влаштував там розборки. Але і це Евеліну не змусило змінити думку. До повного щастя знайшла собі якусь роботу, відмовилась від роботи під моїм керівництвом і тепер сиділа в колл-центрі майже цілими днями і відповідала надоїдливим клієнтам.

-Антон Олексійович, до вас гість.-почувся голос моєї секретарки з телефону.

-Хто?

-Олег Вікторович.

-Хай заходить.-чесно, здивувався його приходу, адже останнім часом ні про що його не просив і причини для зустрічі в принципі не могло бути, але можливо щось сталось.

-Добрий день.-в мій кабінет зайшов чоловік.

-Добрий день. З чим прийшли до мене?-поцікавився я.

-З дечим цікавим.-і на знак того витяг теку зі свого портфеля.-Ви вже давно просили інформацію про Евеліну і весь цей час моя людина слідкувала за нею.-я здивувався цьому, адже одразу ж після того, як Евеліна потрапила в лікарню сказав, що не потрібно більше слідкувати.-Я розумію ваше здивування і я знаю, що тепер ви як би разом, але чомусь вирішив продовжити слідкування і не дарма.

-Щось сталось?-я одразу ж почав хвилюватись за свою дівчину.

-Ні, принаймні поки що. Моя людина завжди  крокує слід в слід за вашою дівчиною, вона його не помічає, як і не помічає ще одного чоловіка, який слідкує за нею вже близько двох тижнів.

-Про що ви говорите? Який ще чоловік?

-Її батько. Не знаю для чого, але слідкує. Як я зрозумів, вони не спілкуються і він щось хоче від неї.-він простягнув мені теку, відкривши її побачив фотографії, де чоловік здалеку спостерігає за моєю Евеліною і холод пройшовся по спині.-Загалом, моя людина продовжуватиме слідкувати за дівчиною і в разі потреби – захистить.

-Так, потрібно навіть посилити охорону, додати ще одного або навіть двох чоловіків. Я все оплачу, але тільки щоб Евеліна нічого не помітила і була під надійною охороною.

Попрощавшись з Олегом я почав вивчати вміст теки і просто скаженів від того, що цей так званий батько може знову зачепити Евеліну. Потрібно навідатись до нього і поговорити. Так і вирішив зробити. Схопив свої речі і сказавши секретарці, що сьогодні вже не повернусь на роботу, вирушив до рідного дому Евеліни. Її адреса в мене була з самого початку, але тепер вона мені дійсно знадобилась. Під’їхав до потрібного під’їзду і припаркував машину недалеко. Тоді піднявся на потрібний поверх і знайшов квартиру. Декілька разів прийшлось подзвонити, тоді вже хотів стукати кулаком, але двері зі скрипом відкрив чоловік від якого тхнуло перегаром.

-Ти хто?-запитав той і я не питавши дозволу зайшов в квартиру. Сморід стояв страшенний, в прихожі розкидані якісь речі і багато пляшок з горілки.

-Для чого ви слідкуєте за Евеліною?-поставив питання в лоб, а чоловік спершу завмер, а тоді голосно розсміявся.

-А ти що, її новий хахаль? От шльондра, як і її мамця.-я не був готовий почути такі слова про кохану, тому просто оскаженів. Схопив його за футболку і притис до стіни.

-Питаю останній раз, для чого слідкуєте за дівчиною?-крикнув я і сильніше схопив його.

-Хотів подивитись, як поживає моя дочка.-відповів він, але я йому, звісно ж, не повірив.

-Ще раз побачу тебе поруч з нею, ти сядеш у в’язницю. Ти зрозумів мене?

-Зрозумів-зрозумів.-простогнав чоловік і я відкинувши його від себе, покинув квартиру.

Тільки-но сів в машину, як подзвонив телефон. Дзвонила Евеліна, ніби відчувала щось.

-Привіт.-сказав буденним голосом.

-Привіт. Що робиш?-запитала вона і я посміхнувся, адже приємно коли дзвонять просто поцікавитись як справи.

-Поїхав по справах, але на сьогодні у мене вже все, тому можемо зустрітись.

-Антоне,-видихнула вона.-ти зіпсував сюрприз.-ображено пропихтіла вона.

-Який сюрприз?

-Я в тебе в офісі.-я ледь не вилаявся, адже ніколи не любив, щоб дівчина на мене чекала.

-Сонечко, пробач, я вже їду.-і одразу ж рушив в сторону свого офісу.

В думках прокручував сказані слова Евеліни і посміхався, як ідіот. Вона спеціально приїхала до мене в офіс, щоб зробити сюрприз, а я так необачно його зіпсував. Злився сам на себе і одночасно радів, бо в мене найкраща дівчина. По дорозі зупинився біля квіткового магазину, щоб порадувати кохану, але не встиг я вийти з машини, як знову пролунав дзвінок, на цей раз телефонував Денис.

-Алло.-відповів я.

-Антоне, мене не буде декілька днів.-серйозно відповів друг, а я зрозумів, що щось таки сталось, якщо він пропускатиме роботу.

-Що сталось?

-Ця ідіотка поїхала до себе в село. А вона вагітна, Антоне, вона вагітна, від мене.-я спершу не зрозумів про що він говорить.

-Хто вагітний? Наталка?-перепитав.

-Так, їду до неї, щоб забрати до себе. Геть розум втратила, як можна було мені не сказати таку важливу інформацію.-я чомусь усміхнувся.-Але я чого дзвоню,-почав Денис.-Мені дівчаток немає з ким залишити, няня, як на зло, захворіла.

-Я можу з Евеліною за ними приглянути.-одразу ж зголосився я.

-Не буде важко?

-Треба ж тренуватись.-хмикнув я і все ж таки вийшов з машини, щоб купити квіти.

Домовились з Денисом, щоб я забрав дівчат через годинку, тому я швидко купив квіти в знак вибачення і швидко поїхав в офіс. Евеліна сиділа у мене в кабінеті і пила, здається чай. Я мимоволі замилувався такою картиною і пройшов далі.

-О, привіт.-вона помітила мене і одразу ж засяяла. Я підійшов і одразу ж поцілував її.