Евеліна
Неділя обіцяла бути веселою. Зранку нас розбудили хлопці і дівчата, що кричали в коридорі. Всі вийшли зі своїх кімнат заспані і трохи злі. Як виявилось, у когось було день народження і ті вітали іменинника. Це були старшокурсники, навіть обіцяли ввечері зробити тусу, на яку могли прийти всі охочі. Я одразу ж сказала дівчатам, що мене не буде, бо вони все ж таки хотіли туди піти. І не скажеш, що у Ані хлопець є, а Ната ще вчора плакала в подушку через чоловіка. Та не мені їх судити. Я раділа, що сьогодні проведу цілий день з Антоном і зможу дізнатись про нього щось нове.
Я прийняла ранковий душ, попила чаю з печенням, яке вже стояло у мене більше тижня, тоді допила ще йогурт. Вирішила сьогодні одягнути спідницю і блузку, зверху взяла ще куртку. Волосся розпустила, підкрасила вії і трішки додала яскравішого кольору губам, хоч і знала, що з помади найближчим часом нічого не залишить через поцілунки. Посміхнулась своїм думкам і виглянула у вікно. На вулиці сьогодні було тепло. Побачила як до будівлі під’їхала знайома автівка і не чекаючи дзвінка вибігла з кімнати, перед тим попрощавшись з дівчатами.
Я вибігла з гуртожитку і побачила, що Антон стоїть, спершись на капот в руках з букетом квітів. Я посміхнулась ще раз і підійшла ближче.
-Привіт!-і одразу впала в обійми, не чекаючи поки чоловік зробить це першим.
-Привіт, я так скучив за тобою.-поцілував мене в скроню і обійняв міцніше однією рукою.-Це тобі.-простягнув мені букет і я нарешті відпустила його зі своїх ведмедячих обіймів.
-Дуже дякую, але не варто було.
-Моя б воля, притягнув би сюди весь квітковий магазин.-я засміялась і вткнулася носом в квіти.-Сідай.-лагідно сказав чоловік і відкрив мені двері.
Я сіла, тоді Антон обійшов машину і сів за кермо. Куди ми їдемо, він, звісно ж, не сказав, але обіцяв, що мені сподобається. Коли ми виїхали за містом, я одразу ж здогадалась, що ми їдемо на те ж саме місце, що недавно показував мені Антон, але я мовчала, щоб не зіпсувати сюрприз. Антон однією рукою кермував, іншою ж тримав мою і ніжно погладжував, від чого по тілі проходив легкий струм. Я цілу дорогу посміхалась і насолоджувалась тишею, яка панувала у салоні автомобіля.
-Ну ось і приїхали.-сказав чоловік, виходячи з машини.
-Я так і знала, що ми сюди їдемо, але не хотіла тобі зіпсувати сюрприз.-посміхнулась я і глибоко вдихнула повітря.
-А це і не був сюрприз.-чоловік пальцем щолкнув мене по носі і пройшов до багажнику.
-Ти підготував нам пікнік?-здивовано запитала я, коли побачила купу всякої їжі, плед, пластикову посуду і навіть пляшку шампанського.
-Так, тобі не подобається?-стурбовано запитав він і глянув на мене винуватим поглядом.
-Ти що? Я рада, що ти привіз мене сюди, а не в ресторан. І я обожнюю пікніки, ми з мамою часто ходили в ботанічний сад на вихідних, розстеляли плед, робили канапки, пили сік або воду і насолоджувались краєвидом.-щиро розповіла я.
-Якщо хочеш, колись сходимо ще в ботанічний сад на пікнік.
-Справді?-зраділа я і ледь не підстрибувала.-Дуже, дуже хочу. Я після смерті мами туди не ходила.
-Ну ось і все, вирішено.-він дістав з багажника пакети з логотипом якогось ресторану і ще один пакет з супермаркету. Я ж схопила плед і посуд.
Я розстелила плед, Антон поставив на нього пакети і почав розкладати все. З одного пакету він дістав коробку з піцою і ще декілька коробочок, в яких потім виявились роли. В іншому пакеті було багато фруктів, якісь бутерброди в лоточку, цукерки, багато ще всяких закусок і декілька пляшок соку.
-Я думаю, ми не зможемо це все подолати.-з жахом сказала я, коли побачила скільки в нас їжі.
-Нічого. Я не знав, що ти любиш найбільше, тому взяв всього по трошки.
-Давай я поріжу фрукти.-я дістала пластикову тарілку і ніж і почала нарізати фрукти, гарно розкладаючи їх на тарілочці.-Потрібно було мені сказати, щоб я одягла штани, а то в спідниці не зручно.-зауважила я і одразу ж залилась фарбою, бо чоловік почав розглядати мене.
Ми все гарно розклали на плед і навіть зробили декілька селфі. Вперше я почувалась такою щасливою і щирою і все завдяки Антону. Він, до речі, ще декілька хвилин тримав мене в обіймах і цілував. Я плавилась від його дотиків і губ, такі відчуття були для мене зовсім незнайомими. Антон, цілуючи мене, ніжно проводив рукою по волоссі, спині, тоді зупинив руку на попі, а потім провів вздовж ніг, від чого по тілі пробіглись мурашки.
-Не можу відірватись від тебе.-прошепотів мені в губи і знову поцілував, торкаючись своїм язиком мого.
-Антоне,- я рукою доторкнулась до його грудей і таким жестом зупинила його.-з моїм тілом щось не те.
-Що сталося? Щось болить?-він одразу ж заметушився, розглядаючи мене.
-Ні,-я засміялась.-просто я вся палаю, не знаю, що таке.-чоловік теж собі засміявся і потягнув мене в обійми.
-Мені багато ще потрібно тебе навчити, але все згодом. А зараз, давай поїмо.
Я звісно ж, погодилась і сівши ще поближче до Антона вхопила шматок яблука. Він дістав палочки для ролів і взявши один, простягнув мені до рота. Я ніколи не їла їх, тому широко розкрила рот і з задоволенням скоштувала смачнющий рол. Ми ось так і сиділи, поруч, то обіймали один одного, то цілувались, годували один одного і це було до біса мило. Я весь цей час посміхалась і розпитувала Антона про його дитинство, юність, студентські роки і про все на світі. Він розповідав, я інколи сміялась, інколи ледь не плакала. Антон розповідав, а я з цікавістю слухала і запам’ятовувала усі деталі. Тепер знала, що у нього алергія на виноград та лілії, дізналась про його захоплення мотоциклами, про те, що у дитинстві у нього було три кошенята, які він дуже любив.
Тоді ми лежали на пледі в обіймах один одного і продовжували розмовляти про все на світі. Я багато розповідала про маму, іноді про батька, але при одному спогаді про нього, на очі навертались сльози.
-Навіть не віриться, що це все вже позаду. Ніби і не було цього жаху і моєї проблеми. Появився ти і врятував мене, як справжній герой.-я посміхнулась і поцілувала чоловіка в щоку.
#8903 в Любовні романи
#3468 в Сучасний любовний роман
#2125 в Короткий любовний роман
кохання з першого погляду, дружба, пристрасть кохання сильні емоції
Відредаговано: 16.05.2022