Частина 14

Евеліна

-Ната, щось трапилось?-запитала я, тому що побачила, що подруга чомусь засмутилась.

-Дівчата, я така дурепа.-тут же розплакалась вона і я з Анею обійняли її в знак підтримки.

-Розкажеш? Ти з самого ранку сама не своя.-зауважила Аня.

-Загалом, там і розказувати нічого. Мені з першого погляду Денис так сподобався, що я одразу ж почала мріти про те, що він теж захопиться мною, так же само, як я. Він запропонував прогулятись тоді в ресторані і я вже думала, що і я знайшла своє кохання. А він просто такий же ідіот, як і більша половина хлопців.

-Він образив тебе?-здивовано запитала Аня. Я теж не могла собі уявити, що він, дорослий чоловік зможе образити молоду дівчину.

-Та ні, це я сама себе зганьбила. Чомусь розказала йому про симпатію до нього, яка появилась з першого ж погляду. Знаєте що він мені відповів?-ми очікувально глянули на подругу.-Що не народжений для серйозних стосунків, йому потрібен лише секс.-я здивовано закліпала очима, а Наталка почала плакати ще більше.

-Тільки не кажи, що ти…-Аня не встигла договорити, як Наталя її тут же перебила.

-Так, чорт візьми, я переспала з ним!-закричала вона і руками закрила своє обличчя.-Я думала, що після цього він змінить свою думку, а в результаті він забрав мою цноту і просто розпрощався після цього.

-Боже.-вирвалось у мене. У мене не складалось в голові те, що розповіла подруга.

-Натко, чим же ти думала? Ти ж пару годин його знала!-вигукнула Аня, а я глянула на неї трішки обурено. Не варто зараз когось засуджувати, хоча ні, засуджувати варто Дениса. Він же дорослий чоловік, як можна так налажати?

-Аню, не починай, мені і так погано. Постійно думаю про те, як він цілував мене і торкався. Яка ж я дурепа.-і знову гірко заплакала.

-Слухай, на цьому життя не закінчується. Ти молода, красива дівчина, у тебе ще таких Денисів, знаєш скільки буде?-я спробувала заспокоїти подругу.

-Я завжди мріяла мати одного чоловіка і на все життя. Дурепа!-продовжувала говорити подруга.

-А давай ми знайдемо номер цього Дениса і все вияснимо у нього. Ну як він міг так з тобою вчинити?-Аня була обурена, як ніколи і я її розуміла, адже Денис був найкращим другом Максима та Антона.

-Не потрібно! Він чітко дав мені зрозуміти, що на цьому все.

-Хвати плакати. Ти повинна просто це пережити. Повір, з часом все зміниться і ти навіть не згадаєш про нього.-продовжувала я і здається, Наталя почала трішки заспокоюватись.

Вже через годину Наталя міцно заснула, а ми з Анею все ж таки вирішили зайнятись навчанням. Антон не телефонував і я вирішила йому не набридати, а ось Аня постійно переписувалась зі своїм коханим і щасливо посміхалась.

-Слухай, може все ж поговорити з Денисом?-запропонувала Аня.

-Ні, хай пройде деякий час і я думаю все вирішиться якось само. Ну не просто так він тоді її запросив гуляти.

-Ти права.-погодилась подруга і знову щось почала друкувати в телефоні.

День добігав кінця, коли в нашу кімнату хтось постукав, я одразу ж пішла відчинити і на порозі побачила Дениса. Він виглядав похмуро, я навіть чомусь злякалась його.

-Привіт, де Наталя?-одразу ж запитав він і я чомусь розгубилась, бо не знала чи хоче бачити подруга чоловіка.

-Спить.-все ж сказала правду я і вийшла в коридор, закривши двері.

-Мені потрібно з нею поговорити.

-Думаєш вона зараз захоче говорити з тобою про щось?-запитала я і склала руки на грудях.-Денисе, не мені тебе засуджувати, але ти дорослий чоловік, як ти міг так повестись з дівчиною? Вона ж ще зовсім юна, в принципі, як і я.

-Ти права, не тобі мене засуджувати.-трохи грубо відповів Денис і нетерпляче переступив з ноги на ногу.-Мені потрібно поговорити з нею, розбуди її і скажи, що я чекаю її в машині.

-Я не буду цього робити.-для впевненості заперечно похитала головою.-Завтра, можливо через кілька днів вона трохи охолонить і тоді скажеш їй все, що хочеш, а зараз – ні!-я вперше в житті була такою категоричною і впевненою в собі.-Я скажу їй, що ти приходив, а вона, якщо захоче, подзвонить тобі.

-Та з вами неможливо розмовляти!-крикнув він і пішов геть, на повороті ледь не збивши з ніг Аню, яка поверталась з магазину.

-А він що тут робив?-обурено запитала подруга і пройшла в кімнату.

-Хотів поговорити з Наткою, я сказала, що зараз не час.-пояснила я і на ліжку побачила Наталю, яка сиділа з сльозами на очах.

-Дякую, що не дозволила йому побачити мене ось такою.

Вже пізно ввечері мені написав Антон у месенджері, казав, що сьогодні цілий день працював і дуже стомився. Про ситуацію з Денисом я чомусь йому не написала, вирішила, що розкажу при зустрічі. Ми довго переписувались про якісь нісенітниці, навіть не встигла помітити, як перейшло за опівніч. Але чомусь спати не хотілось і я продовжувала посміхатись в екран і мріяти про повітряні замки. Все ж домовили зустрітись завтра і провести цілий день разом. Антон навіть обіцяв, що влаштує мені справжнє побачення. Ще через годинку побажав мені спокійної ночі і солодких снів і в кінці написав: «Цілую. Сумую», що викликало в мене ще одну посмішку. Я відповіла тим же самим і щаслива поставила телефон на тумбу поруч і спробувала заснути. Довго крутилась з одного боку в інший, закривала очі і одразу перед мною був Антон, усміхнений, такий, як всього декілька годин тому, але все ж через деякий час морфей забрав мене у своє царство і я вперше так добре спала.