Частина 13

Евеліна

Не думала, що такий  страшний сон принесе мені таку радість. Здається, мрії збуваються і я тепер подумки буду називати Антона своїм чарівником. Він просив довіритись і я це зробила, він зміг витяти мене з цієї прірви, в якій я була останні декілька років. Хотілось зірватись, поїхати в гуртожиток і обійняти дівчат, хотілось доторкнутись до когось ще, тому що я повірити не могла, що ось так просто я зможу перебороти свою проблему.

-Еля, що ти будеш? Сирники чи круасани?-запитав Антон, вириваючи мене з думок. Він якраз замовляв нам сніданок, бо продуктів у нього ніяких не було.

-На свій смак.-відповіла я і посміхнулась. Я вперше так багато посміхалась, щиро і відкрито. Було дивно: я у квартирі чоловіка, який, здається, починає мені подобатись, у його футболці, правда зверху був ще халат, бо футболка була занадто короткою для мене.

Антон повернувся і сказав, що через пів годинки привезуть нам їжу, сів біля мене і зловив за руку. Він ніжний, принаймні зі мною. Не можу собі уявити його дуже злим. Чоловік провів рукою по щоці і опустився до шиї, а тоді і сам нахилився. Він хотів мене поцілувати, зрозуміла я, вже коли відчула його дихання на своєму обличчі. Обережно поцілував мою щічку, від чого я вся затремтіла, ні, не від страху. Просто вперше чоловік так близько до мене і я із завмиранням серця чекала, коли Антон поцілує мене і вкраде мій перший поцілунок для себе. Він провів своїм носом по моїй щоці і доторкнувся чолом до мого.

-Я дурію від тебе, Евеліно.-пошепки сказав він і я прямо в губи йому важко видихнула. Він тут же доторкнувся своїми губами до моїх.

Його губи були сухими, але водночас ніжними. Легкий дотик, а в мене в середині всі метелики проснулись від довгого сну. Антон провів язиком по моїй нижній губі і пробрався в мій рот, де наші язики зустрілись. Від того, що я ніколи не цілувалась, я не знала як мені поводитись і що взагалі робити, але чоловік цього не помічав, а лише ніжно продовжував мене цілувати, даруючи всю свою ніжність. Його щетина приємно поколювала мою ніжну шкіру, що додавало ще більше тремтіння в колінах. Сама не розуміючи того, почала якось відповідати, хоч і не вміло. Доторкнулась рукою до його шиї і він в цей момент легенько прикусив мою верхню губу. Я від неочікуваності здригнулась, а чоловік відхилився, через що хотілось плакати. Я машинально облизала губи і мої щоки тут же покрились червоною краскою.

-Здається, я вкрав твій перший поцілунок.-тихо прошепотів Антон і знову почав цілувати мене.

Ми цілувались доти, доки в двері не подзвонили. Антон трішки вилаявся і пішов відчиняти. Нам привезли сніданок і я одразу відчула голод. Заварений чай і кава Антоном вже давно остигли, але я все одно, з задоволенням попивала зелений чай. Чоловік відкрив контейнер з крусанами і сирниками, інший був з якимось бутербродами з лососем і зеленню.

-Тут їжі на цілий день.-вигукнула я і одразу ж потягнулась до бутерброда.

-Не перебільшуй, я такий голодний, що зараз швидко все з’їм.

-Я впевнена, що ти не більше голодний, ніж я.-посміхнулась і відкусила шматок бутерброда.

Сніданок і дійсно був ситним. Ми сиділи так довго, я встигла випити дві чашки чаю, який здавався мені нереально смачним і особливим. Антон довго відтягував момент, коли мені прийдеться все таки їхати в гуртожиток. Час доходив до обіду, а ми продовжували сидіти на дивані і просто обніматись або цілуватись. Давно я не почувала себе так добре, не хотілось, щоб це все закінчувалось. За одну ніч моє життя перевернулось з ніг на голову. Здається, тепер я звичайна дівчина у якої є хлопець, який їй починає подобатись.

Пролунав телефонний дзвінок. Антон невдоволено підняв слухавку, не відпускаючи мене з обіймів.

-Так, слухаю.-відповів він і я почула в слухавці знайомий голос. Телефонував Максим, хлопець Ані.

-Антоне, не знаєш де Евеліна? Дівчата хвилюються, вона не бере слухавку і в гуртожитку не ночувала.-якось розгублено запитував чоловік і мені стало соромно, бо не попередила дівчат про те, де я знаходжусь.

-Еля зі мною. Ми в мене вдома, вона тут ночувала і я скоро її привезу.-тут же відзвітувався Антон.

-Справді? Ну тоді добре. До зустрічі.

-Бувай.-чоловік відкинув телефон кудись вбік і знову згріб у свої обійми.

-Потрібно їхати.-якось приречено повідомила я. Чомусь не хотілось нікуди їхати, але я розуміла, що залишитись тут ще на одну ніч я не зможу, бо наші стосунки за один день розвинулись і так дуже далеко.

-Тоді біжи одівайся і я тебе відвезу.-я зістрибнула з дивану і чмокнула Антона у щічку, побігла одіватись у свій вчорашній наряд. 

Біля гуртожитку ми ще довго сиділи в машині, я постійно хотіла торкатись чоловіка, тому не пропускала жодної можливості. І ось зараз я тримала його за руку і великим пальцем погладжувала його шкіру. Він мовчки дивився а тоді потягнувся за поцілунком.

-Коли побачимось?-запитав Антон, коли я вже збиралась виходити.

-Коли захочеш.-чмокнула його ще раз в губи.-Ну все, бувай. Подзвониш мені.-і вибігла з машини, направилась в гуртожиток з сильним серцебиттям.

Коли зайшла в кімнату, дівчата якраз сиділи за столом і щось писали, напевне вчились. Побачивши моє усміхнене обличчя вони переглянулись і здивовано витріщались на мене. Я не втрачаючи часу підійшла до них і міцно схопила в обійми, одразу двох подруг. Дівчата спершу не зрозуміли, що сталось, а тоді міцно обійняли мене, Наталя почала чомусь схлипувати.

-Боже, Елька…-викрикнула Аня і поглянула на мене, ніби перевіряючи чи це точно я.-Як тобі вдалось?

-Я така рада за тебе, подруго.-витираючи сльози промовила Наталя і ще раз міцно обійняла мене.

Зрозуміло, що вчитись більше ніхто не хотів, тому ми, по традиції сіли за наш столик і заварили собі чай. Я без вагань все розповіла подругам, вони дійсно були щасливі за мене. Не могли повірити в те, що сталось, так же само як і я. Наталя та Аня одразу ж почались цікавитись про мої почуття до Антона і я чесно зізналась їм, що, здається, починаю закохуватись. Аня теж була щаслива у своїх стосунках з Максом, але ось Наталя щось стала сумною, після того, як ми почали говорити про чоловіків.