Частина 8

Евеліна

До вечора ми готувались дуже довго, дівчата обирали одяг, робили одна одній макіяж і зачіски. Аня вмовила мене вдіти свою чорну коротку сукню, яка дуже гарно підкреслювала мою фігуру, я накрасила свої губи звичайним блиском, волосся просто розпустила і зверху накинула свою курточку. Не бачила сенсу одягатись, ніби це якесь свято, але дівчата переконали мене в протилежному, адже це похід в ресторан. Хлопець Ані заїхав за нами і ми всі разом вийшли з гуртожитку, по дорозі ловили захоплюючі погляди хлопців з нашого поверху, які в цей час були на коридорі. Ми підійшли до білої машини і двері зі сторони одразу відчинились. На вулицю вийшов солідний чоловік. Він був достатньо красивим і зовсім не виглядав на свій вік. Чоловік ніжно обійняв Аню і поцілував в щічку, а тоді перевів свій погляд на нас.

-Привіт. Мене звати Максим.-представився хлопець і мило посміхнувся. Перше враження він склав хороше.

-А я Наталя, а це – Евеліна.-вона вказала рукою на мене і стримано посміхнулась і кивнула в знак привітання.

-Що ж дами, прошу вас.-він відчинив мені з Наталею задні двері, а тоді допоміг сісти Ані на переднє сидіння.

В машині стояла не зручна тиша, на фоні грала спокійна мелодія, Наталя щось дивилась в телефоні, а я розглядала місто, на яке вже почали сідати перші сутінки. Ми під’їхали до великої будівлі, яка і була рестораном, тільки з першого погляду зрозуміло, що найдешевша вечеря тут коштує, як мої три, а то й чотири стипендії. Максим знову відкрив нам двері, тоді нас провели до нашого столу, де стояло багато приборів та бокали для вина. Але було чомусь накрито на шість осіб.

-З нами ще хтось буде?-здивовано запитала Аня.

-Так, я вирішив, що буде краще якщо я познайомлюсь з твоїми подругами, а ти з моїми друзями одночасно. Надіюсь, ви не проти, якщо до нас приєднаються ще двоє моїх друзів?-звернувся до нас всіх.

-Звичайно, це твоє право.-відповіла за нас Аня, але я проти не була. Я хотіла перестати боятись спілкуватись з людьми чоловічої статті, адже не всі такі погані, як мій батько, про якого, до речі, давно нічого вже не було чутно.

Ми сіли за стіл і за мить офіціанти почали приносити їжу, а Максимових друзів так і не було.

-Напевне, затримують на роботі.-відповів він, коли Аня втретє запитала його про друзів.-А ось і вони.-весело сказав чоловік і ми з Наталею повернулись собі за спину. Я на секунду оніміла і налякано глянула на Аню, вона винувати поглянула на мене.-Знайомтесь, це Антон – мій партнер по бізнесу і одночасно мій найкращий друг.-я через силу посміхнулась, адже думала, що з ним найближчим часом бачитись не буду.  А це той самий Антон, який обіцяв мені ледь не зірку з неба.

-Яка приємна несподіванка.-весело відповів Антон, не відводячи від мене погляду.-З цими прекрасними дівчатами я вже знайомий.-приголомшує Максима той і вичікувально дивиться на друга.

-Як чудово вийшло.-розуміючи щось своє відповів і нарешті представив нам іншого друга.-Ну а це Денис – ще один наш друг та партнер. Денисе – це моя кохана Аня і їхні подруги Наталя та Евеліна.

-Радий знайомству.-щиро промовляє Денис і кожній з нас тисне руку, але дійшовши до мене я лише налякано глянула спершу на дівчат, тоді на Антона.

-Ну ж бо, сідаємо за стіл, я такий голодний.-каже Антон і сідає поряд зі мною, за що я йому вдячна, тому що він знає мою проблему і ненавмисних дотиків не буде.

-Антоне, чому ти не сказав, що знайомий з Анею?-в ході розмови запитує Максим.

-Я не знав, що та дівчина, яка так засіла тобі в голові – це Аня.-щиро відповідає він другу, а я бачу, як Аня поруч з Максимом покривається рум’янцем.

-Я теж не знав, що ти тоді говорив про Евеліну.-тут моя черга червоніти, тому що я не думала, що Антон комусь розповідав про мене.

-Я не зрозуміла, ви нас обговорювали?-обурено запитує Аня.

-Чоловіки теж інколи обговорюють дівчат, як і ви нас.-каже Денис, його ця ситуація, безперечно, веселить.-Ви тільки погляньте, як цікаво все виходить,-він хитро окинув нас усіх поглядом і зупинився на Наталі.-Два найкращих друга закохались в дівчат, які теж найкращі подруги. Наталю, я думаю нам не варто зупинятись лише на цих двох.-він показав на Антона та Максима, а наша Наталя зашарілась і розгублено кліпала очима.

-Денисе, хвати вже.-серйозно сказав Антон, йому не подобалось те, що хтось обговорює його почуття і мене це теж трішки бентежило. Тому що з нас усіх тут закохані тільки Аня та Максим, а Денис говорить так, ніби я з Антоном вже пара.

-Слухайте, якщо у нас склалась вже така компанія, давайте після закінчення ваших екзаменів махнем на вихідні до озера, у мене там дача якраз.-запропонував Максим.

-Я після екзаменів хочу поїхати і провідати батьків.-одразу ж сказала Наталя.

-Але ж це лише на два, максимум три дні, тому що в нас теж робота і залишати це все на довго ми не зможемо.

-Залишилось близько місяця, тому на перед краще не загадувати.-відповіла Аня, вона завжди так казала, тому що не любила щось планувати на місяць, та навіть тиждень вперед.

В цілому, посиділи ми добре, мені навіть під кінець вечора не хотілось їхати в гуртожиток, тому що компанія і справді чудова була. Ми багато спілкувались, я ж в основному, слухала, бо розповідати мені не було що. Вечір добігав кінця і прийшов час їхати додому.