Розділ 53

Я дивилася на нього й, здається, зовсім забула, як дихати. Його руки й досі лежали на моїй талії, міцно, але напрочуд обережно. Крізь мокрий одяг я відчувала тепло його долонь, чула, як швидко б'ється його серце, і чомусь не могла відвести погляду. Каспіан теж мовчав. Спочатку дивився мені просто у вічі, а потім його погляд повільно ковзнув до моїх губ. Усередині все перевернулося. Я різко схопилася на ноги, мало не послизнувшись у болоті, й поспіхом відступила на кілька кроків.

— Що... що ти таке верзеш?

Серце калатало так голосно, що я майже не чула власного голосу. Каспіан теж підвівся. Усмішка зникла з його обличчя так швидко, ніби її й не було.

— Пробач... Я пожартував.

Я відчула, як усередині щось боляче стиснулося.

— Пожартував?

Чомусь від цих слів стало ще гірше. Я й сама не могла зрозуміти чому. Невже тому, що він сказав неправду? Чи тому, що я... хоча ні. Дурниці.

Я сердито стиснула кулаки.

— То це для тебе такий жарт?

— Маргарет...

Він зробив крок до мене й обережно простягнув руку, ніби хотів заспокоїти.

Я одразу відсахнулася.

— Не чіпай мене!

Каспіан завмер.

— Маргарет, вислухай...

— Думаєш, якщо я підняла спідницю вище колін, то вже можна говорити мені такі речі?

Голос здригнувся. Я сердито закусила губу, намагаючись не показати, що ось-ось розплачуся.

— Ні!

Він різко похитав головою й схопився руками за волосся.

— Господи... Та я навіть не думав про це.

Він важко видихнув, заплющив очі й потер обличчя долонями.

— Маргарет... Я даю тобі слово, що не мав на увазі нічого такого. Я просто...

Він замовк. Я бачила, як напружилися його вилиці. Він ніби хотів щось сказати, але так і не зміг.

— Пробач.

Після цих слів Каспіан мовчки пройшов повз мене. Підняв кошик, легко закинув його на плече й рушив через болото. Я так і залишилася стояти на місці, проводжаючи його поглядом.

Не дійшовши кількох кроків до сухої землі, він раптом зупинився.

Я подумала, що він зараз озирнеться. Але ні.

Так і стоячи до мене спиною, він тихо промовив:

— Я обіцяв провести тебе додому. Проведу. Не підходитиму ближче ніж на три метри... і більше не скажу тобі жодного слова.

Він знову рушив уперед, не озирнувшись.