(не) Токсичні рецензії
Монстри не питають. Оксана Соловій
Коли тебе питають монстри, або...
... рецензія на книгу
Дуже важко написати рецензію про подібний твір. Мабуть тому я й не написав одразу, хоча роман зачепив мене за живе. Коли прочитав двадцять розділів поспіль та сказав побратимам "Ви поспіть ще годинку, я почергую" то це означає тільки одне)))
Здавалося б, роман охоплює невеликий проміжок часу - якихось кілька тижнів, які ми проживаємо з героями. Але цей час здається вічністю і встигаєш зростися з Сарою та Робертом так, немов знав їх з дитинства.
Дісклеймер, трохи запізнілий: "Якщо хочете почитати про кохання та щасливе закінчення, то вам в інші двері." Цей твір про любов, але трохи іншу. Про ті почуття, для яких не завжди знайдеш потрібні формулювання, але вони характеризують героїв набагато краще ніж будь-що інше.
Наче б написав вже пів сторінки, але так нічого й не сказав... Але як можна розповісти про занурення в глибини кротової нори? Про темряву, яка не тільки зовні, а й всередині? Як можна говорити про психологічний жах, для якого ще не винайшли відповідних слів?
Герої книги ставлять читачеві питання, на які важко знайти відповідь. Та й взагалі, чи можна відповісти щось логічне, коли тебе питають монстри?
#53 в Не художня література
#429 в Різне
#258 в Гумор
Відредаговано: 24.04.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
