Епілог

Е.1. Привіт з майбутнього

Привіт! Або, можливо, привіт, Віко з минулого, якщо ти це читаєш. Зараз я на борту своєї особистої яхти, десь у Середземному морі. Сонце голубить шкіру, легкий морський бриз пестить волосся, і довкола – тільки безкрає синє море. Ти розумієш, ця картина, це відчуття повного спокою та успіху – це те, про що ти тоді навіть мріяти не могла ніколи. Тої миті, коли ти повністю замикалася в собі, коли твоє серце було потрощене, а розум затьмарений невдоволеннями. Я спостерігаю за горизонтом і згадую той перший курс, те перше знайомство з дівчатами, і ту кімнату напівживу. Це було давно, але водночас, ніби як вчорашній день. Усе помінялося. Моє життя стало втіленням того, що я завжди прагнула, завжди мріяла. Це не просто красива картинка, це результат важкої праці, віри в себе та вміння відпускати те, що не належить тобі.

Е.2. Королева кіно

І так, мої професійні досягнення… Вони дійсно неймовірні, і я не соромлюся про це говорити. Те що я маю зараз, це все результат. Те невеличке зернятко таланту, яке я ледь відчутно сприймала тоді, розквітло у справжній квітковий сад. Від того часу, як я одержала свою найпершу невеличку роль, я не вгамовувалася. Були тисячі годин праці, сотні проб і кастингів, неспані ночі над сценаріями. Я знімалася у величезній кількості фільмів та серіалів, працювала з провідними українськими та навіть міжнародними режисерами. Мою гру визнали найкращою. Я стала не просто акторкою, а суперпрофесіоналкою, яка вміє втілити будь-який образ, від найскладнішої драми до легковажної комедії. Моє ім'я тепер на афішах, у титрах, у розмовах. І найважливіше — я досягла цього своїми силами. Без чиєїсь допомоги, без зв'язків. Всього-на-всього завдяки своїй праці, своїй наполегливості та безмежній вірі в себе. Це мій власний, заслужений тріумф. Дам вам невелику пораду: покладайтеся тільки на себе.

Е.3. Саша і Влад – лише епізод

О так, Саша і Влад… Вони тепер лише тіні з віддаленого минулого. Так, вони обоє, з часом, хотіли повернутися в моє життя. Були повідомлення, спроби зв'язатися через спільних знайомих, навіть прямі дзвінки. Саша, напевно, усвідомив, що упустив щось дорогоцінне, коли угледів мій успіх. Його повідомлення були сповнені якоїсь дивної ностальгії, натяків на те, що "могло б бути все інакше". Влад, певно, прагнув знову перевірити свої "теорії" або ж просто поглядіти, якою мірою зайшов його... "експеримент". Він писав про те, як "сумує за моїм аналітичним розумом" і пропонував "каву, щоб поговорити про життя". Але я, вже думала не серцем, а розумом. Це було легко, без зайвих емоцій. Я написала Саші, що минуле залишилося назавжди в минулому, і я винесла з нього важливі уроки. Що мій шлях тепер новий, і в ньому немає місця для давніх ран. А Владу я просто повідомила, що більше не є об'єктом для чиїхось ігор чи експерементів. На що я реально не заслуговую - це бути чиєюсь "моделлю" для дослідження. Це вже було моє вирішальне прощання з тим етапом життя. І це було правильне рішення.

Е.4. Мої дівчата – на все життя

Серед усього цього блиску та успіху, є одна річ, яка залишається постійною, і це – мої дівчата. Мої щирі та вірні подруги: Софія, Мілана, Маша та Настя. Наша дружба – це те, що минуло крізь воду, вогонь й мідні труби, крізь усі драми та засмучення. Це одна з найголовніших речей у моєму житті, які я ціную перш за все. Ми й досі розмовляємо, може, не кожного дня, але частенько. Ми допомагаємо один одному у всіх нових починаннях. Софія стала благополучним психологом, який займається на арт-терапії, помагаючи людям через мистецтво. Мілана відкрила особисту студію івент-менеджменту, і її вигадливість не знає меж. Настя – обдарований світлохудожник, що трудиться над великими театральними та кінопроєктами. А Маша, як і передбачалося, повернула свій шлях у науку, перетворившись прогресивним дослідником. Ми бачимося, коли маємо можливість, згадуємо наші студентські роки, сміємося над моїми "подвигами" в барі і ділимося новими мріями.

Е.5. Гроші – не головне, але приємно

Стосовно грошей… так, я не буду замасковувати, нині їх надзвичайно багато. Мої фільми нагромаджують цілі зали, мої гонорари підвищуються, і я можу дати дозвіл собі на все, про що в минулому я всього-на-всього мріяла. Ця яхта, ця незалежність пересування, змога подорожувати світом, приділяти кошти в цікаві проєкти – це все стало справжністю. Але я хочу акцентувати: гроші – це не єдине, що творить в мені гармон щастя. Вони є чудовим бонусом, символом моєї фінансової незалежності та розширених можливостей. Вони позволяють мені існувати так, як я захочу, бути незалежним від обставин чи чиєїсь волі. Але справжнє щастя приходить від усвідомлення, що я досягла всього сама, від моєї реалізації як акторки та від внутрішньої гармонії.

Е.6. Життя для себе та поради читачу

На даний момент я існую для себе, кайфуючи кожною секундою. Мені більш недоречні стосунки, щоб почувати себе цілісною. Я втішена своєю свободою. Моє життя переповнений захопливих проєктів, мандрівок, нове коло знайомих. Я й надалі продовжую процвітати, відкривати для себе нові грані світу. І наприкінці, якщо ти, читачу, це читаєш, я хочу дати невелику кількість порад. Поважай себе. Твоя самооцінка не зобов'язана залежати від чиєїсь думки чи вибору. Просто шукай своїх людей. Істинні друзі – це багатство, яке буде поруч, що б не трапилося. Тягнися до своєї мрії, навіть якщо шлях здається складним і неможливим. Запам’ятай, що будь-який крок, навіть незграбний, є важливим уроком. І нарешті найважливіше – вмій відпускати те, що не твоє. Те, що наносить біль, те, що не робить тебе безтурботною. Життя занадто коротке, щоб витрачати його на маніпулятивні ігри, зради та розчарування. Споруджуй своє щастя сама, і воно обов'язково прийде. Я це точно знаю).