Розділ 22: Фокус на Собі та Нові Можливості

22.1. Акторські успіхи

Після всіх буйних подій, що сколихнули мій світ, я, повністю розсудила зосереджувати увагу на єдиному: на акторській майстерності. Це вже не було втечею від болю, а вибір з розумом. Я з головую заглибилась в навчання, повертаючи йому всю свою енергію, не залишаючи місця для зайвих думок. Я віддавалася на повну на кожній парі. Моє зосередження було ідеальним, я вбирала як губка кожне слово викладачів, експериментувала з емоціями, працювала над технікою мовлення та пластикою. Кожне тренування, кожен етюд були для мене не просто завданням, а можливістю показати себе та свої таланти. Я зауважила, що стала більш розкутою, впевненою у своїх силах. Неповторним тріумфом став мій виступ у значущому університетському проєкті — постановці уривка з традиційної драми. Моя роль була важкою, наполягала глибокого емоційного поринання. Я трудилася над нею днями й ночами, і результат переміг усі очікування. Після виступу зал вибухнув оплесками, а викладачі гляділи на мене з відвертим захопленням.

— Гордієнко, ви перевершили себе, — сказав Степан, його голос був сповнений поваги. — Ваш талант розкривається, і це не може не тішити.

Це була моя особиста маленька перемога, яку я заробила сама, своєю силою. Це було засвідчення, що я чогось варта, що мій шлях правильний. Це додало мені величезної впевненості у собі як особистості.

22.2. Нові знайомства

Мої досягнення в навчанні та нова самовпевненість у собі не залишилися непоміченими. Я почала активно збільшувати коло спілкування в універі, але на цей раз вже без романтичного натяку. Моєю цілью було не знайти хлопця, а знайти однодумців, людей, у яких такі ж інтереси та амбіції. Я взялася спілкуватися з іншими обдарованими студентами з курсу, помінявшись ідеями щодо постановок, обмінюючись думками нові театральні техніки. Ми разом відбували час у бібліотеці, дискутували про ролі, ділилися книгами. Для мене - це було щирі розмови. Іноді сміялися, іноді говорили серйозно. Деякі викладачі теж почали приділяти увагу на мене. Вони побачили мій потенціал, мою прихильність справі. Професорка з сценічної мови запросила мене до додаткових занять, а керівник театральної студії запропонував участь у цікавому позапрограмному проєкті. Я познайомилася з людьми з інших факультетів, які цікавилися мистецтвом, відвідувала лекції відомих акторів та режисерів, розширюючи свій кругозір. Це спілкування було легким, надихаючим і, головне, вільним. Я вдячна цим людям, щиро.

22.3. Анна та Саша

Протягом цього періоду мого відновлення я, звісно, зустрічала Анну та Сашу на території університету, парку, в магазинах, в ресторанах. Вони часто були разом. Але тепер я наглядала за ними звіддаля, і це було зовсім інше враження. Біль, який давніше проколював мене з кінця в кінець, коли я бачила їх разом, тепер був лише легким, ледь відчутним спогадом. Я бачила, як Анна намагался показувати свою ‘’ідеальність’’ та ‘’оригінальність’’, але в очах Саші іноді пробігала якась втома чи нудьга. Вони вже не здавалися тією "ідеальною" парою, яка колись мучила мене своїм виглядом. Можливо, їхні стосунки були не такими вже і теплими, як я бачила раніше. Я вже більше не вбивалася по їх ‘’стосунках’’. Вони були просто частиною університету, далекими фігурами, які я бачила в універі щодня. Це вже їх історія, а не моя. Моя історія про зростання, про самостійне відновлення, про мої успіхи, які я здобувала своїми силами. Я спокійно проходила повз, не затримуючи на них погляду, з усмішкою на обличчі. Моє серце було вільним, а розум – чистим.