Розділ 19: Самотність Серед Натовпу та Новий Фокус

19.1. Внутрішня порожнеча

Через деякий час подвійного удару – я почувала безмежну, всеохоплюючу пустоту. Світ довкола вважався тьмяним, а люди – далекими, ніби я дивилася на них крізь товсте скло. Навіть коли поряд були мої найкращі подруги, я часто почувала себе відстороненою. Це був проміжок часу, коли я трохи закрилася в собі, переоцінюючи кожен момент, кожне слово, що було мовлено. Я повзла на пари, виконувала завдання, навіть посміхалася у відповідь, але все це було на автоматі. Всередині мене домінувала тиша, яка була жахливішою за будь-який ґвалт. В мене нема бажання нічого: ні розваг, ні взаємодіяти. Я просто жила, пробуючи себе зібрати по клаптиках. Кожен спогад про Сашу спричиняв біль, а думки про Влада – огиду. Я розглядала свої помилки, свою довірливість, свою рішучість вірити тим, хто мене використовував.

19.2. Відновлення через навчання

Я зрозуміла, що єдине, на що я можу покладатися, – це я сама. І єдине, що може мене виручити від цього болю, – це повне занурення в те, що я люблю найбільше – акторську майстерність та самореалізація. Я направила всю свою жвавість на навчання. Будь-який незалежний час реалізовувала в бібліотеці, читала п'єси, книги з акторської майстерності, психології персонажів. На репетиціях я була цілком зібрана. Я опрацьовувала етюди, забороняючи жодній сторонній думці проникнути в мій розум. Мій ідеалізм, який заздалегідь був основою стресу, нині став моїм порятунком. Я вловила, що приступила робити нові значні успіхи. Моє зосередження поліпшилося. Я глибше визнавати персонажів, легше фіксувала текст, мої емоції на сцені стали більш справжніми, але водночас контрольованими. Це було моїм методом справитися з болем, даказати собі, що я чогось варта, що мій талант справжній, а не ілюзія. Успіхи в навчанні стали моїм особистим тріумфом!

19.3. Розмови про майбутнє

Нічні розмови з подругами в нашій кімнаті помалу змінювали тон. Хлопці, які раніше були центральною темою, тепер відійшли на другий план. Натомість ми почали говорити про майбутнє. Про кар’єру. Про мрії. Мілана переказувала про свої плани на майбутнє, Настя – про чари світлових ефектів, а Софія – про сполучення психології та мистецтва. Ці балачки були укомплектовані натхненням та амбіціями. Я почувала, як стаю сильнішою і більш самостійною. Цей біль, який здавався незносним, врешті-решт, здійснив мене більш стійкою. Я перестала шукати схвалення в інших, зосередившись на власних прагненнях. Мої подруги підтримували мене в цьому новому етапі життя, радіючи моїм успіхам у навчанні та моєму внутрішньому перетворенню. Вони були поруч, допомагаючи мені будувати нову себе. Але чи закінчилися на цьому сюрпризи?..