Розділ 8: Драма назріває

8.1. Влад не здається

Після цих внутрішніх баталій та дивних проблисків Сашиного "Я", моє життя, здавалося, набуло нового значення складності. Я все ще намагалася дотримуватися свого чітко прописаного плану, але цей план тріщав по швах. І головним руйнівником спокою, як виявилося, був не лише Саша, а й Влад Савченко, який, схоже, сприйняв мої "ні" як запрошення до більш активних дій. Він став ще більш активним. Якщо раніше він просто "випадково" з'являвся, то тепер його дії були вмотивовані. Одного чудового ранку, коли я йшла на першу пару, біля входу в корпус мене зустрічав Влад. У його руках був букет білих троянд — моїх улюблених, хоча я ніколи йому про це не розповідала.
— Доброго ранку, Віко! — він всміхався своєю стандартною, але тепер ще більш цілеспрямованою посмішкою. — Це для прекрасної дами. Просто так. Хотів підняти настрій перед парами.
Я відчула, як мене заливає черовона фарба. Публічні жести завжди викликали у мене відчуття сорому. Усі, хто проходив повз, кидали на нас зацікавлені погляди.
— Ой, Владе, велекодушне дякую… — прошепотіла я, обережно беручи квіти. Вони були гарними, але мені було так некомфортно. — Не треба було.
— Та ну що ти! Для тебе нічого, ніколи не шкода! — він був задоволений моєю реакцією, ніби це був не сором, а захоплення. — Слухай, а може, сходимо кудись? Увечері, наприклад відкривається нова галерея, там дуже крута виставка. Можемо сходити, а потім повечеряти в одному класному ресторані.
Це було справжнє та пряме запрошення на побачення. Мій мозок панікував, шукаючи шляхи відмови. Я не хотіла побачень. Я просто не хотіла Влада.
— Я… я не впевнена, Владе. У мене дуже багато пар, — я намагалася викрутитися.
— Та ну! Ти ж не можеш постійно сидіти за книжками. Треба ж відпочивати! Це ж не просто побачення, це ж культурна програма! Обговоримо мистецтво, поїмо смачну пасту… Я ж знаю, ти любиш все організовано. Я вже все забронював. Просто приходь. - Він не здавався.
Його впевненість була незламна. Він вже все "забронював". Моя інтровертна сутність кричала від розпачу, але я не знала, як відмовити йому так, щоб не образити, і щоб він нарешті зрозумів, що не треба мене кудись запрошувати. А одного разу, під час обіду в їдальні, Влад раптом підійшов до нашого столика, де ми сиділи з дівчатами, і поставив переді мною коробку з моїми улюбленими лимонними кексами.
— Смакуй, Віко! Знаю, що ти їх просто обожнюєш! — він посміхався, а Мілана поруч з ним скривилася. Це був ще один публічний крок, який змусив мене відчути себе в центрі уваги, чого я так не любила. Я відчувала, як ця ситуація стає все більш невиносною. Влад був ніби красивим, але задушливим плющем, який обплітав моє життя. Він не здавався, і це було справжньою проблемою, яка обіцяла лише драму.

8.2. Реакція Саші. Перші ревнощі

Упертість Влада ставала все більш помітною. Мої спроби ввічливо відмовити йому розбивалися об його впевненість. Здавалося, він сприймав моє небажання як якусь гру, яку треба виграти. Я відчувала себе як загнана у кут тварина. А на тлі цього «технологічного» залицяння Влада, раптом проявилася і реакція Саші. Його поведінка стала такою, що вже не можливо було ігнорувати. Ми сиділи на парі з акторської майстерності, відпрацьовуючи етюд на емоційну пам'ять. Я намагалася зосередитись, але постійно відчувала на собі погляд, це був погляд Влада. Він сидів у кількох рядах попереду, але постійно повертав голову, ніби " ненароком" шукаючи зорового контакту. Я намагалася його нехтувати, але це вимагало зусиль. І тут мій погляд ковзнув по аудиторії. Саша Ковальчук сидів у своєму звичному місці – десь далі, у тіні. Його обличчя було, як завжди, незворушним, але його очі… його очі були пришиті до мене. Коли Влад повторно повернувся і ледь помітно усміхнувся мені, я зауважила, як вигляд обличчя Саші перевтілився. Це був не злість, не обурення, а якась… холодна напруженність. Він ледь видно стиснув щелепи, а його погляд став гострішим, ніби він намагався прожарити дірку у Владі. Після пари, коли я збирала речі, Влад, безумовно, підійшов до мене.
— Віко, може, після пар продемонструєш мені університетські сервери? — він усміхається. — Я б хотів оцінити їхню архітектуру. Ну і заодно, мождиво, кави вип'ємо?
Я вже розкрила рот, щоб відмовити, але тут повз нас рухався Саша. Він затримався. Не промовив ані слова. Просто кинув колючий, презирливий погляд на Влада, а потім, ніби демонстративно, проігнорував мене, навіть не глянувши в мою сторону. Минув повз, як повз порожнє місце. Це було так холодно і несподівано. Влад, нібито, побачив цей виклик. Він самозадоволено всміхнувся.
— Ого, дехто сьогодні не в гуморі, — процідив він. — Ну, так що стосовно кави?
Я відчула, як мене це дратує. Цей Саша, з його дивною поведінкою, яка збивала мене з глузду! Наступного дня, коли Влад надіслав мені заклик на якийсь онлайн-вебінар з "оптимізації особистої ефективності" (що, за його словами, мені було б дуже вигідно), а пізніше ще й "зачекінився" біля нашої аудиторії з квітами, це було вже надто. Я була з букетом квітів, сприймаючи себе манекеном на вітрині, а Влад розповідав про якийсь "апгрейд мого розкладу". І тут повторно з'явився Саша. Він не наблизився, не вмішався. Він просто пройшов мимо, і я відчула його холодний погляд. На його обличчі не було тієї звичної незворушності, лише якесь заховане обурення. А потім він зробив те, чого я зовсім не ждала. Коли Влад повернувся, щоб відповісти на повідомлення, Саша різко підійшов до дошки оголошень, що висіла поруч, і, ніби випадково, але з видимим зусиллям, зірвав якусь стару об'яву, що була прямо над головою Влада. Це був такий різкий рух, що Влад аж підстрибнув. Саша кинув на Влада скорий, сердитий погляд, а потім, навіть не глянувши на мене, відправився. Він повів себе подібно до дитини. Це був чіткий сигнал його ревнощів, хоча він і не промовив ані слова. Він не "захищав" мене, як тоді, а просто відгукнувся на присутність Влада, показуючи своє невдоволення. Моя голова була забита цими думками: чому він так на нього реагує? Він же мене неймовірно дратує! Він же осел! Але його поведінка, це непрямий напад до Влада, вимушувала мене розмірковувати про нього ще дужче. Це було ще то випробування.