Глава 5

Щоб не чекати цілий місяць, Надя та Мартин вирішили скористатись послугою «шлюб за добу». Церемонія мала відбутись у найближчий четвер. Щойно наречені повідомили про це батькам, які взялись організовувати весілля, усе решта одразу вийшло з-під контролю — бо гості почали отримувати запрошення.

Як не дивно, першою у медичному центрі, хто завів з Надею розмову про весілля, стала завідувачка діагностичного відділення. Відбулось це у вівторок в другій половині робочого дня.

Марта Дякун зупинила Надю посеред коридору, буквально вхопила за руки та потягнула до найближчого вікна.

— Надю, яка ж я за вас з Мартином рада! — захоплено вигукнула зазвичай стримана жінка та поглядом оцінила каблучку, яка тепер красувалась на пальці Наді. — Яка… вишукана річ. Діамант? — розпитувала Марта Кирилівна так, наче вони були якщо не подружками, то бодай добрими знайомими, але це не відповідало дійсності. Надя мало що знала про матусю Андрія, а ця безумовно вродлива жінка завжди ставилась до Наді, як до доньки шефа — ввічливо та холодно. Що ж сталось? Така зміна в поведінці була б зрозумілою, якби Надя виходила заміж за її сина. А так…

— Спасибі, — стримано відреагувала Надя, подумки відмічаючи, як сильно схожий на свою матусю Андрій. Принаймні, зовні. Про каблучку ж вона не промовила жодного слова. Надя не хотіла обговорювати її з зовсім чужими людьми.

— Пам’ятаю, як одружувались твої батьки. Це було справжнє студентське весілля. Ми навчались на одному курсі, ти ж знаєш?

— Так, я про це чула, — кивнула Надя.

Їй зовсім не хотілося балакати з жінкою, яка нагадувала їй про Андрія, однак просто розвернутись та піти було б неввічливо. До того ж Надя хоча і є донькою власника медичного центру, але усього лише інтерн. Їй не хотілося, щоб у працівників закладу склалася думка, що вона пихата та невихована.

Марта Дякун підійняла виразні, доглянуті брови й поцікавилась:

— Від кого чула? Григір тобі сказав?

В її голосі пролунало щось таке, що примусило Надю придивитись до пані Марти уважніше. Майже професійний макіяж, ідеально укладене каштанового кольору волосся, гарна фігура, пошитий по фігурі медичний халат, на струнких ногах туфлі на зручних підборах замість капців, які зазвичай носять медичні працівники. Надя знала, що Марта Кирилівна Дякун незаміжня. Однак, мабуть, колись була, бо має сина, до того ж старшого за Надю. Скільки ж років цій жінці? Точно не менше, ніж Григору Блажку. А ще — невже Марта Дякун нерівно дихає до батька Наді? Відколи? Цікаво, а батько про це знає?

— Не пам’ятаю, — відповіла Надя, і знову збрехала, бо про цей факт їй повідомив Андрій.

Надто вже Наді не хотілося згадувати колишнього коханого у розмові з його матусею. Ще почне розпитувати, за яких обставин Андрій про таке обмовився. До речі, це було перше, що він їй сказав. Надя тоді вирішила, що це був привід для знайомства.

Вочевидь відповідь Наді завідувачку діагностичного відділення розчарувала, бо жінка одразу помітно стиснула губи. Однак Надя не мусила їй догоджати. Інтернатуру вона проходила не під керівництвом Марти Кирилівни. До того ж у цієї жінки вже є невістка, от нехай і догоджає.

 Матуся Андрія доволі швидко себе опанувала й знову всміхнулась.

— Обов’язково прийду до вас на весілля. Уявляю, яка у тебе буде шикарна сукня. Купуватимеш чи шитимеш на замовлення?

Навіщо їй аж такі подробиці?

— Купуватиму, — повідомила Надя.

Чесно кажучи, вона не відчувала такого сильного ентузіазму з приводу весільної сукні, як Марта Дякун. До того ж якби Надя й хотіла щось пошити на замовлення, то точно не встигла б до весілля, яке готувалось поспіхом. Проте її співрозмовниці про такі подробиці знати не варто.

— Який бренд? — очі Марти Кирилівни так зацікавлено зблиснули, що Надя аж розгубилась.

— Бренд? — Якби ж то вона знала! Сукнею займається її майбутня свекруха. — Це поки що секрет.

— Розумію, — всміхнулась жінка. — Бачу, що ти полюбляєш секрети. Ніколи не бачила тебе разом з Мартином. Ви ще в університеті зійшлися? А може це батьки вирішили вас одружити?

От цікаво, чого прагне ця жінка? Надя навіть не підозрювала, що матуся Андрія настільки допитлива. Аж занадто. Дивно, що вона не помітила, що Надя зустрічалась з її сином. Що ж відповісти, щоб Марта Дякун нарешті відчепилась?

— Вгадали, — видала Надя, і Марта Кирилівна негайно підійняла брови. Мабуть, вирішила, що версія з бажанням батьків об’єднати сім’ї, а може й статки, була правильно. Тим часом Надя нахилилась вперед і тихо, наче справді довіряла таємницю, додала: — Я справді страшенно полюбляю секрети. — І нехай тепер думає, що хоче. На щастя, у цю мить завібрував телефон. Надя поглянула на дисплей і повідомила: — Мене Валентина Антонівна викликає. Тож вибачте, але мушу йти.

Надя ввічливо кивнула, прощаючись, і рушила геть, не оглядаючись. Вона справді отримала повідомлення від завідувачки гастроентерологічного відділення. Надя знайшла Валентину Антонівну в її кабінеті. Завідувачка сиділа за робочим столом і зосереджено дивилась у монітор комп’ютера. Невже щось сталось?

— Ви мене шукали?

— Шукала, — промовила жінка й всміхнулась. Її обличчя негайно проясніло. — Щойно заходив твій батько та вручив мені ось це.