Глава 8

Уночі Оріяна рушила до таємного виходу, який знайшла в глибині бібліотеки. Вона рухалася тихо, наче тінь, взявши з собою їжу, воду та зброю. Прохід був темний, але масляна лампа висвітлювала стіни, і слабке світло мерехтіло серед старих полиць.
Оріяна не втрачала часу: зосередилася й почала створювати міст із магії, який тягнувся від берега до материка. Крок за кроком, метр за метром, вона просувалася вперед, балансуючи між ризиком і рішучістю.
Тим часом Едмонда розбудив слуга. Він зайшов перевірити, як Оріяна, і помітив, що принцеси немає. Слуги метушилися, шукаючи її, але дарма — слідів не було. Едмонд теж вирушив на пошуки і незабаром натрапив на прохід. Серце його стислося — він зрозумів, що Оріяна пішла.
Вона вже майже дісталася материка, крокуючи по магічному мосту, коли раптом помітила тінь у небі. Серце завмерло — величезний чорний дракон ширяв над мостом, крила здіймали вітер, а очі, темні й холодні, уважно стежили за кожним рухом Оріяни.
— Едмонд… — видихнула вона, не відводячи погляду.

Дракон спустився вниз, прямо над мостом, і його величезні лапи ледве не доторкнулися до Оріяни.
— Думаєш, можеш пройти далі? — промовив він спокійно, очі блищали холодом.
— Я… я хотіла лише перевірити, чи можу, — відказала Оріяна, намагаючись приховати роздратування. — Міст працює, значить, я не помилилася.
— Не помилилася, — кивнув Едмонд. — Але магія мосту — не тільки твій шлях, це і моє спостереження.
Оріяна нахилилася над поруччям, намагаючись виглядати впевнено:
— Тобі й справді здалося, що можна втекти?
— Я тут не для покарання, а для контролю, — відповів Едмонд, ближче підлітаючи до мосту. — І щоб ти зрозуміла: навіть хитрість має межі.
Оріяна посміхнулася:
— Хитрість… і сміливість. Саме вони допомогли мені дістатися сюди. Ти можеш мене стримати, але не зупинити.
— Дивовижно… — промовив Едмонд, нахиляючи голову. — Але твоя сміливість ще не врятує тебе від наслідків. Я можу понести тебе назад у замок у будь-яку мить.
Вона стиснула кулаки, дивлячись на нього, і зрозуміла: перемога за ним. Тепер доведеться шукати новий план — хитрість і час залишаються її єдиними союзниками.

Едмонд зробив швидкий ривок. Одним рухом він схопив Оріяну в свої великі лапи.
— Тепер усе закінчено, — промовив холодно, а її спроби вирватися лише підкреслили його силу.
Вітер здійнявся від потужних крил, і вони злетіли в нічне небо. Міст із магії залишився позаду, мерехтіння лампи блідло у темряві. Оріяна міцно стискала кулаки, але розуміла: до замку вона повертається разом із Едмондом — і жоден її план поки що не спрацював.
Ніч оповила їхні силуети, і тільки місяць міг спостерігати за цією незвичною подорожжю, що відкривала новий виток гри між драконячою силою та людською хитрістю.