Глава 1

Уночі Оріяна відчула, що її піднімають у повітря. «Що… що відбувається?» — промайнуло в голові. Легкість і холод обволікли тіло. Коли вона відкрила очі, перед нею розкинулося темне небо, місяць яскраво світів серед зірок. Серце калатало шалено — вона летить!
Раптом відчуття падіння змусило її затамувати подих. Це не сон. Її несе… дракон!
Приземлившись на балкон, дракон блискавично перетворився на хлопця.
— Віднеси мене додому! — закричала Оріяна, намагаючись зберегти рішучість.
Хлопець розсміявся:
— Щоб це сталося, твій тато має виконати мої умови.
Оріяна миттєво створила крижану кулю, але Едмонд одним рухом розтопив її вогнем. Потім він підняв Оріяну на руки й поніс у кімнату. Принцеса могла чинити опір, але марно — він був надзвичайно сильний.
— Тут будеш спати, — сказав він, виходячи й замкнувши двері.

Десь під ранок Оріяна витягла магічний ключ і відчинила двері. Але дверей просто не було. Серце стискалося від страху, але розум швидко шукав вихід.
Вона зосередилася. Магія Оріяни перетворювала енергію в метал — і прямо з нічного повітря виникла довга, міцна драбина, що тяглася до землі, тремтячи в ранковому світлі. Серце трохи заспокоїлося: свобода була поруч.
Вона почала спускатися, відчуваючи холодний вітер і слабке світло, що пробивалося крізь туман. Та ще до того, як вона торкнулася землі, серед ранкового туману помітила його. Едмонд вже не був людиною. Його крила здіймали величезний потік повітря, розрізаючи нічну тишу, а очі блищали яскравіше за місяць.
Він наближався. Оріяна різко підняла руки й створила крижану кулю, що розсікла повітря перед ним, утворюючи захисний бар’єр. Але дракон хитро відхилився й розігнав вогняний потік, який розтопив крижану броню.
— Не втечеш! — пролунав його голос, що лунав водночас у повітрі й у голові Оріяни.

Вона прискорила спуск драбини, але вітер від розмахів його крил хитає конструкцію. Крижані кулі та металеві гілки драбини злилися в єдину силу, холод і твердь перетворилися на зброю. Оріяна знала: ще трохи — і доведеться ухвалити ризиковане рішення: змагатися з драконом у повітрі або кинутися вниз, щоб вижити.
Кожен рух приносив нову небезпеку. Вітер рвав волосся, ранкове світло тануло у тумані, а серце Оріяни билося так, ніби кожен удар міг стати останнім. Вона знала, що від цього моменту залежить усе — її свобода, її життя, і, можливо, її можливість повернутися до рідного дому.