Мені довів – є світ без болю,
Де руки ніжать, а не б'ють,
Зламав ти всі мої паролі,
В серці вселив тепло, не лють.
Ти показав жити не страшно,
Довіра, правда в світі є,
Довів не раз – кохать прекрасно…
Хоча є ті, хто бруд все ллє.
Ну що ж, нехай вони й осудять,
І скажуть: – «Збоченці, ганьба»,
Та почуття так не остудять,
У злісних слів мала вага.
Ми знов з тобой сплетемсь в обіймах,
Шепочучи: – «Тебе люблю»,
Я розчинюсь в твоїх уміннях,
Від них я голову гублю.
24.11.2024
Переклад/переписка фінального вірша із "ЧЦ"
Відредаговано: 02.12.2024