- Дай сили жити, -
в трубку шепочу,
- Презирство твоє
терпіти не хочу.
Різко по вені,
де кров наче ртуть,
- Ти думаєш… жарт?
Не парся, забудь…
Мобільник об стіну,
уламки летять,
«ви лише друзі»,
знайомі твердя́ть
«Отямсь! він же хлопець!..»
То й що із того́?
Вам не зрозуміть,
як кохаю його.
Вчора зізнався,
проте сміх почув:
- Сильно набрався, -
у груди штовхнув.
Мене ж оп’янила
лиш близькість, слова,
змовчать не зумів,
натерпівся сповна.
Спочатку не вірив,
та відповідь дав:
- Збоченець ти,
подробиць позбав…
Відредаговано: 03.10.2024