Частина 2. Своя серед чужих

-Я одного не розумію, що це за раса? Це дитина?
-Я розбираюсь, не підганяй,-док щось сам собі бубонів, а я не міг знайти собі місця.

Від центру надійшов сигнал, що щось відбувається в Мертвій зоні на Землі. Довелось мені прийняти, тому, що ми були неподалік. Я вже пів року тут зависаю. Дах від нудьги їде. Це ж в чому я провинився перед Богом, що мене відправили супроводжувати цих зарозумілих вчених. Ну я звісно знаю, що я витворив і за що батько мене відправив до цієї відсталої та Богом забутої планети. Та не про це зараз. За пів року я вже почав розуміти, що за експедиція і вже потроху можу чимось допомогти хлопцям. Та на таке диво навіть не чекав. Що тут могло трапитись цікавого? А ось тобі й сюрприз. Приїхавши до Мертвої зони та облетівши її по периметру, знайшли якусь істоту. Спочатку і не зрозуміли, що це за диво. Тільки зараз знявши з істоти якесь лахміття і загрузивши в капсулу, зрозуміли, що це самка-гуманоїда. Зараз треба розібратися яка це раса і що з нею робити. Я вже передав інформацію на базу, тепер чекаємо вказівок.

Мене переповнював азарт. І я не міг всидіти на місці. Є в мене такий недолік. Я просто не можу не знайти собі пригод на м’яке місце. Вже давно пора заспокоїтись, завести сім’ю. Можливо, змінити напрямок, взяти якусь дипломатичну роботу. Але це не моє. Мене нестерпно тягне на пригоди. Розвідка, незвідані світи та бойові сутички - це те, від чого в мене кипить кров. Я ніколи не був домашнім хлопчиком і ставати їм не збираюсь.

-Іди пройдися, бо ти мене відволікаєш. Як щось буде відомо я тебе наберу.- Док був категоричний, довелось йти.

Доктора Антона Крегша я знаю багато років і можу звати його не тільки бойовим товаришем, а й побратимом. Скільки разів він мене з того світу повертав? Я вже і не порахую. Ми з ним разом ще з мого першого серйозного завдання, коли я вперше набирав собі команду. Так зі мною і літає по світах. Є в мене така підозра, що його мені батько підсунув. Та я удаю, що нічого не знаю. Мене влаштовує. Батькові треба подякувати за таку людину поряд.

Я не міг ні на чому сконцентруватись, всі мої думки повертались до знахідки. Сам собі посміхнувся, бо раптом подумав, що мої розумники ще не знають про неї. От коли ми повернемося на базу, от де буде чим їм зайнятися. А я буду видавати дозвіл, якщо дуже попросять. А то вже набридло приймати від них поблажливі відповіді на свої запитання. Вважають, якщо я вояка, то дурень чи що? В мене чудова освіта і найвищі бали. І це не татова заслуга, як більшість думає.

Пропищав комунікатор.
-Макс! Ти не повіриш! Давай сюди! -Док був перезбуджений.
-Йду, - отакої, що ж він знайшов.

Виявилося, що наша істота - людина. Дівчина двадцяти одного року. Дуже виснажена і покалічена. Вісімдесят п’ять відсотків опіків, і якби не капсула, то вже б вмерла.
-А чого вона така маленька, якщо їй двадцять один?
-Знаєш, що саме цікаве? - дивлюсь на дока і чекаю продовження,- її геном.
-І?- Нетерпляче.
-Жодної мутації, ніякого опромінення. Чистий. Але тепер ми маємо деякі складнощі? Більшість наших вірусів і бактерій для неї смертельно небезпечно. В неї немає імунітету. Взагалі.
-Вакцинувати?
-В мене не має чим, - розводить руками,- я навіть не міг собі таке уявити. Це просто неймовірно! Я у захваті!

Док звіряв якісь дані, на обличчі стільки емоцій, що вони почали передаватися мені. Я відчував прихід якогось дива, як маленький на свята. Підійшов до капсули й через плазму роздивлявся це саме диво. Відчув розчарування. Що це за створіння. На людину схоже тільки віддалено. Маленьке, кістляве і повністю без волосся. Страшні опіки змінили колір. Шкіра стає більш рожевою.

-Скільки треба часу на відновлення життєдіяльності?- запитав дока, який був зайнятий своїми вимірами й метушився між обладнанням.
-А? Десь з неділю,- махнув мені рукою, щоб не заважав, -оце так… це сенсація… звідки? … Стій!
Я вже у дверях зупинився.
-Слухай, ти можеш поки засекретити інформацію. Ніхто зі сторонніх не має знати про неї. Поки що, -очі горять божевіллям якимось.
-Поясни.
-Ця дівчина із минулого. З дуже далекого минулого,- в мене мурахи побігли по спині й волосся стало дибом. Хоча я бритий.
-Що? Ти тут перезбудився чи що? Поясни.
-Максиміліан,- я завжди напружуюсь, коли мене називають повним ім’ям, -послухай мене уважно. В мене поки що не має доказів, але усі аналізи та показники системи показують, що вона має генетичний код 21 століття. Плюс мінус. Є деякі відхилення, але загалом так. Ти розумієш, що це означає?

Я дурнем не був. Якщо вона і справді з 21 століття, то повинна бути інформація, якою зацікавиться не тільки науковці, а й військові. По-перше, віддавати свою знахідку і лаври мені б не хотілося, по-друге, до тепер, ніхто так і не вигадав машину часу. Вона залишається тільки фантазією. Тоді як ця дівчина могла переміститися. І що супроводжувало цей перехід. Чи було це причиною гибелі Старого світу. Питань безліч. Тепер треба отримати відповіді.

-Спробую поговорити з батьком. Він має бути зацікавлений, -док, який увесь цей час чекав від мене відповіді, спокійно видохнув і кивнув головою.

А я відправився розв'язувати питання особливої секретності.
Розмова з батьком була як завжди напруженою. Іншого навіть і не чекав. Відтягував розмову про головне і не знав, з якого боку підійти.
-Це все?- Запитав головнокомандувач.
-Ні, сер.
-Кажи.
-Перейди на захищену лінію, хочу про особисте потеревенити. - Батько відразу зрозумів, що мова піде про щось надважливе. Я рідко користувався родинними зв'язками. А «потеревенити про особисте» означало дуже важливу інформацію.
-Слухаю.
-Ти ж в курсі, що ми щось підібрали у Мертвій зоні?
-Так.
-Треба повністю засекретити інформацію. Це не просто гуманоїд. Це дівчина з генокодом 21 століття. Розумієш про що я ?
-Із твоїх розумників залучай Теккера та Іванович, вони перевірені й будуть тримати язик за зубами. Що ще від мене потрібно?- Батько швидко приходив у себе і починав діяти. За це я його не любив, бо так він намагався вирішити і мою долю. Я її хотів вирішувати сам. Але якось док сказав, що маю такі ж риси як і батько. Довго над цим думав і, мабуть, так і є.
-Антону там потрібні якісь препарати та вакцини. Він каже, що вона без імунітету.
-Хай скине список. Мені не дзвони, я сам. І відключився.