Ця жінка мимоволі привертала до себе пильну увагу чоловіків. Її бажали та прагнули близькості знамениті чоловіки того буремного часу.
Однак для Марії все це не мало ніякого значення. Титуловані пристаркуваті «генії» не цікавили жінку як чоловіки та коханці. Вона все ще шукала свою долю.
І свого коханого чоловіка.
Причому пані Маркович вибирала для ліжкових утіх молодших за себе чоловіків, красивих і свіжих – адже кохатися значно приємніше з молодиками, ніж зі стариганами.
«Марію вабила юність: старші чоловіки, навіть тричі генії, її не цікавили. Зненацька небіж Герцена, кандидат прав Московського університету, 23-літній Олександр Пассек, багатий, аристократичний красень безтямно закохався у Марію.
Вперше у житті вона запалилася любов`ю. Вони не мали таємниць, були прозорими одне для одного, шість років їхньому коханню заздрила Європа…», – вважає дослідниця Людмила Тищенко.
Ну, може, вся Європа і не заздрила пані Марії, бо у Європи були більш важливі справи. Але факт, що пані Маркович вчепилася обома ручками і обома ніжками в юного Олександра Пассека.
Цю знаменну зустріч із справжнім коханням невблаганна доля подарувала Марії у жовтні 1859 року.
У Дрездені письменниця познайомилася з кузиною Герцена Тетяною Пассек та її старшим сином Олександром.
Марія і Саша закохалися одне в одного до нестями. Красивий високий хлопець неймовірно збуджував Марію, яка майже на 4 роки була за нього старшою.
«Она была в зените славы, а он только начинал свой путь. С первых же дней знакомства они полюбили друг друга, и эта любовь, самая большая в ее жизни, не угасала до безвременной кончины Пассека…», – стверджує історик Євген Брандіс.
Тепер закохана жінка не хоче й чути про Петербург, куди її підштовхує осоружний Опанас. Вона часто гостює у багатому домі Пассеків у Гейдельберзі.
Однак у березні 1860 року пані Пассек застає Марію у ліжку зі своїм старшим сином. Грандіозний скандал закінчився тим, що Марковичі були змушені виїхати до Лозанни.
Увесь цей час Марія розпускає плітки про свого чоловіка, готуючи офіційний розрив із нещасним Опанасом Васильовичем.
«…Т.П.Пассек нередко приглашала Дмитрия Ивановича Менделеева и меня к себе то на чай, то на российский пирог или российские щи, и в ее семье мы всегда встречали Марко Вовчок, уже писательницу, которую и отрекомендувано как такую в глаза, а за глаза как бедную женщину, страдающую от сурового нрава мужа.То ли она не обращала на нас никакого внимания и мы не доросли до понимания заключавшихся в ней душевных сокровищ, но у меня по крайней мере не осталось в памяти никаких впечатлений от нее в этом направлении — ничего более, как белокурая, некрасивая, но очень молодая и довольно полная дама, без всяких признаков измученности на лице…», – згадував знаменитий фізіолог Іван Сєченов.
Ніколи у добродушного Опанаса не було суворого норову. Він завжди був під каблуком у дружини. Та Марія вже зробила вибір – вона залишить чоловіка та житиме з коханим Сашею.
Ясна річ, титуловані колеги Марії перейшли на її сторону. Зокрема Іван Тургенєв повідомив листом Олександра Герцена про важкий душевний стан Марії Олександрівни:
«Чоловік її людина не лиха і навіть чесна, та гірша від будь-якого лиходія своїм дрібним, дражливим, самозакоханим і нестерпно тяжким егоїзмом…».
Безсоромно брехав нам російський класик, бо дуже хотів спровадити додому Опанаса Васильовича, а самому жити разом із його незвичайною дружиною.
У листі до свого друга Павла Анненкова пан Тургенєв пише про Марію – як про небезпечну жінку, в яку можна безумно закохатися.
«Я в жизни так не зяб, как третьего дня, ехавши в открытой коляске из Эмса, где я посетил графиню Ламберт, в Швальбах, где поселилась М. А. Маркович. Это очень милая, умная, хорошая женщина,с поэтическим складом души. Она будет на Уайте, и вы должны непременно сойтись с ней... Чур не влюбитесь! Что весьма возможно, несмотря, что она не очень красива. Впрочем, мы с вами прокопченные сельди, которых ничего уже не берет…».
Анненков зустрівся з Марією – і закохався. І відповів Тургенєву:
«Я не могу нахвалиться ею. Вы ли ей наговорили хорошего обо мне, или женский ум, которого у нее бездна, указал ей, что делать, — только она встретила меня с добродушием и откровенностью. Подчиняющими человека. Жаль, что недостает времени и пространства для развития этого знакомства…».
Та ці знайомства вже не були потрібні закоханій Марії. Вона знайшла свою справжню любов та коханого чоловіка.
Про шалений любовний роман Марії Маркович та Олександра Пассека говорила вся російська діаспора в Європі.
«...Александр, страстно увлеченный одной особой, Маркович, вдруг отдалился от матери, которая передавала мне ежедневно свои страдания и опасения за любимого сына, за ее дорогого Сашу. Последний оставил навсегда прежде любимую мать и уехал в Париж с предметом своей страсти...
Господин Маркович казался очень озабочен и печален; на добродушном лице его читалось глубокое уныние: он собирался обратно в Россию с нежно любимым ребенком и старался склонить жену к возвращению на родину, но она была непоколебима...», – згадувала неофіційна дружина Герцена пані Наталія Тучкова-Огарьова.
Графиня Катерина Юнге після відвідин Тетяни Пассек з обуренням записала в щоденнику:
«Всему этому виновата Маркович! Она совершенно увлекла старшего Пассека… И что в этой женщине, что все ею так увлекаются? Наружностью – простая баба, отпечаток чего-то обычного; противные белые глаза с белыми бровями и ресницами, плоское лицо; в обществе молчит, никак ее не разговоришь, отвечает только «да» и «нет»…
А все мужчины сходят по ней с ума: Тургенев лежит у ее ног, Герцен приехал к ней в Бельгию, где его чуть не схватили, Кулиш ради нее разошелся с женой, Пассек увлечен до того, что бросил свои занятия, свою карьеру, исхудал весь и уезжает с нею, несмотря на то, что брат только начал поправляться после горячки, а мать захворала от горя.
Відредаговано: 11.10.2020