Глава 3. Народження Марка Вовчка

У Чернігові молоде подружжя затрималося. Марковича полюбили чернігівці. Він став популярним, тому що розмовляв виключно українською мовою, носив українські свитки та сорочки-вишиванки.

А ще Маркович був талановитим оповідачем – часто переказував народні легенди й оповідки на вечорах та на гостинах.

Окрім того, Опанас гарно співав та грав на піаніно та гітарі. Народні українські пісні в його виконанні причарували багатьох шанувальників української культури.

Але в родині Марковичів постійно не вистачало грошей. І за це молода дружина частенько лаяла свого чоловіка, не здатного нормально утримувати сім’ю.

А ще красива й чуттєва Марія охоче фліртувала з іншими чоловіками. Їй подобалася палка чоловіча увага та романтичні стосунки. Причому романтика часто-густо переростала в безумну пристрасть і закінчувалася адюльтером.

Та спокійний Опанас терпів ці виверти й любовні походеньки дружини, оскільки був занадто вихованим і терпеливим.

«Працювали вони у Сокиринцях, у Василя Тарновського. Тут Маркович відпочивав душею, але Маня завела роман одразу з двома паничами, тому Тарновський заплатив Марковичам, щоб вони виїхали. У Чернігові Опанас викладав географію. Йому та Леоніду Глібову все місто співчувало, бо їхні сексапільні дружини збуджували навіть гімназистів...», – стверджує дослідниця Людмила Тищенко.

Однак залишити гостинний Чернігів родині Марковичів довелося з інших причин.

Активна просвітницька діяльність Опанаса Васильовича дуже не сподобалася російській владі. Марковичу влаштували гучний скандал та звинуватили в націоналізмі.

Це спонукало подружжя Марковичів шукати кращої долі в інших місцях. До того ж, від’їзд родини з Чернігова спричинила особиста трагедія Марковичів.

У лютому 1852 року Марія народила дочку. Але маля прожило недовго. Навесні вони поховали донечку – і зелена трава вкрила маленький горбик її могилки.

Опанас не довго горював, бо з ранку й до ночі пропадав в редакції та на літературних вечірках. А Марія сумувала за донею і проклинала місто, де трапилася ця трагедія.

Врешті-решт, Марковичі залишили Чернігів, хоча Опанас сподівався стати редактором газети. Але не склалося – на цю посаду призначили іншу людину.

Друг Марковича Федір Рашевський знайшов йому нову роботу в Києві. Опанас стає в березні 1853 року бухгалтером по продовольчій частині Київської палати Держмайна. А 27 жовтня вони відсвяткували народження сина Богдана. Його хресною матір'ю стала сама Варвара Репніна, яка кохала Тараса Шевченка і яку він дуже поважав.

Опанас Васильович отримував цілком пристойне жалування – тисячу рублів сріблом на рік. Але йому не подобалося те, що його колеги гріли руки на поставках до діючої армії (тоді саме спалахнула Кримська війна).

Той же самий Федір Рашевський допоміг Опанасу знайти іншу роботу, більш «чесну». Маркович відправився в маєток багатого поміщика Василя Тарновського працювати головним управителем маєтку в Качанівці.

Увесь час Опанас пропадав на службі, спілкуючись з селянами. А Марія нудьгувала вдома. А розважати її взялися господар маєтку разом із старшим сином.

«Але незабаром ці нудні її вечори перетворилися на веселі вечірки то із старшим, то з молодшим (Тарновський син був молодше її на 4 роки, йому тоді було всього 17 років) господарем. Я, звичайно, благоговію перед українським Третьяковим – Василем Васильовичем Тарновським. Але про Тарновських говорили, що люблять вони тільки три речі – свою Качанівку, картини і жінок. Найбільшим бабієм був молодший Тарновський.

Ось цього 17-річного хлопчину і застав Опанас в ліжку своєї дружини. Великого скандалу він не піднімав, але наказав їй зібрати речі. Збентежений Тарновський-старший, взнавши від Марії про причини від'їзду, намагався спочатку відрадити Опанаса, а потім запропонував йому близько 10000 рублів відступного. Маркович від цих грошей відмовився, так що повернулися вони до Києва без копійки…», – розказує цікаву історію про адюльтер Марії пан Володимир Сиротенко-Вербицький.

У Києві Марковичі поселилися на окраїні міста, в Куренівці. Зняли хату-халупку. Опанас заробляв на життя репетиторством, але отримував копійки. Марія сама ходила на базар за продуктами.

Про зраду дружини Опанас нікому не розповідав. Але плітки ширилися серед його друзів і знайомих.

Про тяжкий стан родини Марковичів дізнався Тарновський-старший. І допоміг Опанасу отримати місце викладача в Немирівській гімназії. Чоловік почав працювати молодшим вчителем географії.

Це був веселий час для Марковича. Його колега по гімназії Ілля Дорошенко згадував:

«Всі об'єдналися в товариську корпорацію і, будучи парубками, улаштували спільний стіл і спільне помешкання, що прибрало назву «Вчительської колонії». На головного розпорядника, щоб наймати і улаштовувати приміщення, обрали учителя історії Теодоровича. Наш славний Макар, одружений з дуже досвідченою куховаркою, одержував з кожного по 8 крб на місяць і давав чудові обіди з тістечками та десертами…».

До цього товариства напросився й Опанас із Марією.

Інспектор гімназії, поляк Олександр Дельсаль, щотижня влаштовував у себе любительські концерти. Опанас теж брав у них участь – співав пісні. Причому не лише російською мовою, але й українською та польською. Його виступам аплодували зі сльозами на очах, адже ніхто не міг так проникливо виконувати пісні Міцкевича.

До Марковичів часто ходили гості. Син Богдан писав пізніше про ці веселі часи:

«Опанас Васильович постійно влаштовував вечори з співами та музикою, які згодом розрослися в концерти та аматорські вистави…».

Пан Маркович любив розказувати не лише історії з власного життя, але й оповідки, зібрані під час спілкування з селянами. Опанас увесь час щось змінював у цих розповідях, імпровізував та додавав нових відтінків звучання.

Друзі просили Опанаса Васильовича записати ці розповіді у формі оповідань. Але він лінувався і доручив Марії записувати його оповідки. Дружина охоче погодилася.