Глава 9

Розгублена через різкі зміни у житті, Рената не вигадала нічого кращого за прогулянку та пішла блукати містом. Найближчий сквер, закрита для автомобілів торговельна вуличка з численними магазинами, провулки з приватними будиночками, збудованими ще на початку минулого століття… Рената прямувала по знайомому з дитинства маршруту, але ніщо не затримувало її увагу.

Раніше довгі піші подорожі наодинці Ренату заспокоювали, але не сьогодні. Та й спека доволі швидко загнала її додому. Та все ж від прогулянки користь була — нарешті з’явився апетит, і Рената пообідала печенею, яку готувала для чоловіка.

Олесь… Чим він зараз займається? Оперує чи з кимось спілкується? Чи згадує про неї хоч зрідка? Чи бачиться зі Стеллою?

Рената не вважала себе конкуренткою цій красуні та зовсім не очікувала, що Олесь зможе враз покохати дружину, яку йому фактично нав’язали. Зараз вона сподівалась лише на те, що чоловік все ж виконає обіцянку і буде їй вірний.

Міркуючи на тему вірності, Рената згадала про батька та матір. Адже шлюб не завадив Остапові регулярно опинятись у ліжку коханої Любави. Існує ймовірність, що він не присягав законній дружині у вірності, тому особливо не переймався через те, що зраджує її. Та хто його зна? Про таке не запитують у тата. Ця ймовірність — таке собі виправдання, та Рената не мала гумору засуджувати батьків. Водночас долі Вікторії Римши собі не бажала.

Хоч би що там було в минулому з її рідними, тепер Ренаті залишалось лише сподіватись, що Олесь Римша дотримає слово.

Попри страх та хвилювання вчора Рената дала волю цікавості та не відвела погляд, коли чоловік поспіхом, наче боявся передумати, скидав з себе одяг. Він був такий… Такий! Саме такий, як Ренаті подобалось. Шкода, що її принади, вся вона, не дотягували до його вподобань. Але з цим доведеться змиритись.

Рената увійшла до батьківської спальні. Незастелене ліжко негайно нагадало про минулу ніч. Здавалося б, відтоді мало що змінилось. Олесь хоча й став частиною її життя, але продовжував зневажати доньку Карпенка. Про це свідчили його в’їдливі зауваження. Однак Рената більше не хотіла з ним сперечатись. Вона відчувала себе інакшою. Подорослішала? Таке можливо.

Рената не очікувала від першої ночі чогось особливого, але це не завадило їй протягом дня намагатись уявити, якою стане наступна.

«Точно не романтичною. Навіть не мрій».

З цією думкою Рената зібрала постільну білизну та віднесла її до ванної кімнати, запхала до барабана.

І все ж цікаво, коли Олесь з’явиться знову?

Посміявшись вголос над власним наївним очікуванням чогось незвичайного, але приємного, Рената увімкнула пральну машинку. Їй конче потрібно було чимось зайнятися, аби не розмірковувати про чоловіка, який, можливо, і не згадав про неї жодного разу. Зробив справу та й викинув дружину з голови до наступної слушної нагоди.

Однак сама Рената про Олеся Римшу не згадувати не могла. Адже він — її перший чоловік. І хоча поки що вона не знала, що таке справжнє задоволення, одна присутність Олеся примушувала її серце битися частіше. Вона хотіла його бачити. Як же дочекатися наступної Олесової появи?

Читати не хотілося. Телевізор дивитися — теж. Шукати телефоном колишніх приятельок-однокласниць Рената не поспішала. Адже тоді доведеться не тільки слухати, але й про щось розповідати. Новиною про заміжжя хвалитися не хотілось. Тим більше, що триватиме воно недовго. Залишалось хіба що поділитися враженнями про Англію.

При згадці про місце, де вона мешкала останній рік, Рената зазирнула в телефон і знайшла листування з Браяном Гарві — сином Евана, другого чоловіка бабусі Марії. Він вже декілька років як завершив навчання, викладав в університеті та працював в хімічній лабораторії. А ще переважно мешкав у батька, тому Рената та Браян бачились достатньо часто, щоб потоваришувати.

Хоча син Евана був старшим за Ренату на дев’ять років, вона цієї різниці майже не відчувала. Можливо, тому, що Браян ставився він до неї, як до рівної собі. А ще цей хлопець ретельно вчив мову, якою розмовляє друга дружина його батька, щоб спілкуватися без перекладача, і досяг у цьому чималих успіхів. Це, на думку Ренати, заслуговувало на повагу та симпатію.

Рената відкрила клавіатуру та надрукувала:

«Привіт. Ти як?»

Браян відгукнувся майже миттєво.

«Привіт. Скучив. Краще скажи, як ти? Любава написала Марії, що ви вже добралися. Що з батьком?»

Добре, хоч хтось написав цим чудовим людям. Рената навіть не згадала про це. Однак тепер вона пораділа змозі поділитись змінами у своєму житті бодай з кимось.

«Батько на Тибеті. Нам він не написав, але прислав листа своєму юристові. Батько приготував мені подарунок. Тепер я зможу запустити косметичну лінію, як і мріяла».

«Супер! Радий за тебе».

«Але для цього я мусила вийти заміж».

«Що означає — мусила? Я не зрозумів».

«Я просто вийшла заміж».

«Хіба у тебе був хлопець? Ти мені не розповідала».

Браян написав це після паузи. Мабуть, вона дуже його здивувала. Що ж, Рената і себе здивувала. Але якщо вже почала, то варто розповісти про все. Коли бабуся Марія дізнається про зміни у становищі онуки, вона все одно розповість про них Еванові.