Глава 8

Олесь прокинувся у своїй улюбленій позі — обіймаючи жінку. М’яку. Ніжну. Проте цього разу в його руках була не Стелла. Однак усвідомив це Олесь лише тоді, коли розплющив очі.

Рената спала тихо-тихо. Олесь відчував лише легкий рух повітря від її дихання. Він не планував обіймати свою дружину, як і залишатися тут на усю ніч, але несподівано для себе заснув. Тож тепер…

Тепер варто негайно прибрати руку, що зовсім не за планом опинилась на жіночій спині. Однак від його рухів може прокинутися Рената. І їм доведеться про щось розмовляти. А Олесь поки що не знав, що сказати своїй дружині після першої спільної ночі. Тому він не рухався, розглядаючи Ренату зблизька. Вперше вдивлявся настільки уважно.

А що ще йому робити? Або дивитися, або спати, або підійматися та тікати звідси, не оглядаючись. До наступного разу. І що, тепер за щораз тікати, щоб випадково не довідатись про щось, що може викликати симпатію?

Та й брехати собі — не діло. Ця жінка розбудила в ньому неочікувану цікавість.

Пухнасті вії півмісяцями лягли на її вилиці. Яскраві напіввідкриті губи, яких Олесь так і не торкнувся, вабили настільки сильно, що він відвів від них погляд. Зосередився на пасмі шовковистого волосся, яке вночі впало на обличчя, потім на шию та закрутилося локоном на грудях. Цікаво, чи шкіра тут так само оксамитова на дотик, як під його пальцями?

У цю мить Олесь зрозумів, що реагує на подібні думки. Можливо тому, що цієї ночі Рената його здивувала?

Він не очікував, що донька Остапа та Любави виявиться незайманою. Ця пара була не зовсім звичайною. Народили дитину в дев’ятнадцять, але так і не одружилися. Та й пізніше, як не крути, Остап регулярно скакав у гречку, нехай і з однією й тією ж жінкою, а Любава впускала у своє ліжко одруженого чоловіка. Як же так вийшло, що їхня донька досі цнотлива? Була до минулої ночі.

Олесь не очікував на такий… Подарунок? Можливо. Але… Навіщо Рената його зробила? Чому віддалася саме йому? Мусила бути якась причина. Мусила.

Він бачив, як важко їй це далося, але його дружина не видала жодного звука. Лише щосили прикусила нижню губу. Так, що слід залишався досі. Смілива дівчинка. Відчайдушна.

— Чому ж ти не попередила?

Темні вії затріпотіли, і за мить на Олеся поглянули великі зеленкуваті очі. Рената кліпнула, скосила очі на його руку, перевела погляд на шию та хриплувато запитала:

— Про що?

Олесь повільно прибрав руку, котрою обіймав дружину, й поцікавився знову:

— Чому ти не сказала, що незаймана?

Він не збирався розпитувати. Попередній раз запитав вголос випадково. Але тепер вирішив не приховувати, що його це цікавить.

На секунду зустрівшись з ним поглядом, Рената зосередилась на його плечі.

— А мусила?

— Я б поводився… обережніше.

— Або ж навпаки.

Он як! Так вона боялась, що він… помститься?

— Вважаєш мене… — Яке ж слово підібрати? — Ким ти мене вважаєш?

— Я тебе не знаю.

— І все ж дозволила мені стати першим.

Рената на мить сховала очі, а потім вистрілила в Олеся зеленню.

— Роблю, як вважаю за потрібне. Маю право.

— Тут ти права. — Олесь і сам не знав, на яку відповідь очікував. Але ця його чомусь розчарувала. А ще він знову розсердився — на Ренату і на себе. Олесь повернувся до дружини спиною та підвівся з ліжка. Одягатися не став. Навіщо? Як був, попрямував до дверей. — Я — в душ. Гаряча вода є?

— Вночі була.

Він озирнувся.

— Звідки знаєш?

— Я… ходила до ванної кімнати, коли ти заснув.

Оце він відрубався, та ще й у лігві ворога. Нічого не чув. Таке з ним траплялося вкрай рідко.

— І повернулась без нічної сорочки?

Рената знову прикусила губу, а Олесь скривився від власних грубощів. До дідька! Не буде він виправдовуватись. Не перед донькою Карпенка.

Олесь відчинив двері у передпокій.

— Снідати будеш?

Запитання пролунало настільки несподівано, майже фантастично, особливо після його запитання, що Олесь навіть головою трусонув від недовіри.

— Що? — обернувся він знову.

— Вночі я поставила печеню у холодильник і зараз можу підігріти. А ще зварю кави. Чи ти любиш чай?

— Буду тільки каву, — буркнув Олесь, продовжуючи шлях до ванної кімнати. — Сподіваюсь, у нас все вийшло.

Буде краще, якщо Рената завагітніє з першого разу. Олесь не хотів прив’язуватись до дружини.

* * *

— Донечко, ти… Як ти почуваєшся, моя хороша? — запитала мама без привітання. По голосу було чутно, що вона дуже хвилюється. Любава зателефонувала до неї, щойно Олесь зачинив за собою двері.

— Нормально. Не переймайся, мам, — відповіла Рената та зазирнула до холодильника. Поглянула на печеню, прислухалась до себе і зрозуміла, що апетит ще спить.