Глава 7

Увесь день Олесь працював наче віл, намагаючись забути, що сьогодні ввечері йому доведеться лягти в одне ліжко з іншою жінкою. А якщо врахувати, що минулу ніч він провів зі Стеллою… Дідько!

Дуже легко розповідати Ренаті, що чоловікам байдуже, коли й з ким. А от реально зробити… До цього Олесь завжди був вірний тим жінкам, з якими зустрічався.

«Бісів Центр! Бісів спокусник-Карпенко! Ось це і називається — скакати з одного ліжка в інше».

Хоча на себе Олесь теж сердився. Особливо тоді, коли згадував, що не виконав власної обіцянки Ренаті. Дарма він погодився на цю умову. Але якби не погодився, то й угоди не було б.

Олесь же не збирався проґавити, можливо, єдину можливість здійснити свою мрію. Та й пізно відмовлятися від Центру. Вони з Ренатою вже одружені. Тепер затримка лише через дитину.

«Не скигли. Ти підеш і зробиш це».

Дорогою Олесь подумував про те, щоб заїхати до крафтової броварні та випити холодного пива. Однак вчасно згадав заради чого їде до дружини й передумав туманити мозок.

Кивнувши трьом жіночкам літнього віку, що з неприхованою цікавістю привіталися з ним біля потрібного під’їзду, Олесь злетів на поверх і з розгону, щоб не передумати, подзвонив у двері.

Відчинила Рената не одразу. І вигляд у неї був такий, ніби вона спала й щойно підвелася. Невже зовсім не хвилюється через першу шлюбну ніч?

Очі заспані, волосся падає на плечі у привабливому безладі, одна бретелька сповзла з плеча, яскраво-рожеві губи трішки припухли…

Рената була схожа на гарненьку коханку, що провела активну ніч, хоча й дуже юну. Цікаво, скільки чоловіків у неї було до нього?

Ці думки ще більше роздратували Олеся, і йому одразу ж захотілось нагрубіянити.

— Не чекала?

Він хотів скандалу. Прямо наривався. Очікував на якусь відповідь, яка дозволить або ж піти геть, або ж кинути дружину на ліжко та без зайвих слів і приготувань взяти своє.

Зелені очі зблиснули.

«Давай-но. Скажи щось образливе. Не розчаровуй мене».

Та Рената несподівано повернулась до нього спиною і, не зачиняючи двері, попрямувала вглиб кімнати.

Ну чому?

Олесь пошепки вилаявся та увійшов. Зачинив за собою двері. Не роззуваючись, зробив декілька кроків слідом за дружиною.

От халепа! Поки що все йшло не за планом. Принаймні, не за його планом. Цікаво, у Ренати є якийсь план?

Вона зупинилась і розвернулась так різко, що Олесь ледь на неї не налетів. Пригальмував в останню мить. Однак йому все ж довелося схопити дружину за плечі, щоб обоє не впали. До речі, дуже тендітні плечі. Під пальцями не відчувалося м’язів, як у Стелли, яка ходила до спортзали, аби підтримувати форму. А ще Рената була нижчою за нього на цілу голову, тоді як Стелла лише на декілька сантиметрів. На підборах виглядала навіть трохи вищою.

«Не згадуй про Стеллу. Не зараз. Міркувати про кохану жінку, коли попереду близькість з дружиною — погана ідея. Дуже погана й дуже незручна».

У цю мить Рената підвела на нього очі, але Олесь мимо волі звернув увагу на її рот. Заманливі губи напіввідкрилися, і Олесь упіймав себе на безглуздому бажанні торкнутися їх своїми. Це його вчергове розсердило. Ще й так сильно, що через шум у вухах Олесь не одразу зрозумів запитання.

— Вечеряти будеш?

— Що? — не повірив він почутому. Невже Рената збирається грати у справжнє подружжя? Не може такого бути! Навіщо? Це якась… пастка? Зараз він скаже, що не проти, і вона з нього посміється.

А ще Олесь усвідомив, що досі тримає дружину за плечі, і одразу ж відпустив. Навіть відступив на крок.

— Я приготувала печеню. Подумала, можливо, ти зголоднів. Ти ж з… роботи?

— З роботи. — Він зміряв її підозріливим поглядом. — Я втомився і вважаю, що краще узятися до справи, заради якої ми тут зустрілися.

— Прямо… з порога?

— Саме так, — Олесь поглянув навкруги. — Ти тут одна? Без мами?

Пролунало це саме так, як він хотів — глузливо. І вигляд у Ренати був такий, на який Олесь розраховував — ображений.

— Мама поїхала в хатинку бабусі Рут.

— Твою бабусю звуть Рут?

Він нічого не знав про її бабусю. Олеся такі подробиці ніколи не цікавили.

— Звали. Її вже немає. Але хатина залишилась. Мама поїхала туди рейсовим автобусом.

— У вас немає свого автомобіля?

— Немає.

— А права?

— Я збиралась піти на курси в Англії. Та поки що доведеться це відкласти.

Олесь дивився на дівчину перед собою і дивувався, що вона відповідає на всі запитання прямо і без посмішки. Жінки завжди йому посміхались. Однак ось ця манера Ренати розмовляти викликала в ньому несподівану симпатію. Олесь її придушив.

— То чому ми досі тут стоїмо? Де спальня?

* * *