Глава 6

Після одруження додому Олесь не поїхав.

Чим йому там зайнятися? Лежати на дивані та перемикати канали? Можна, звісно, виспатися як слід. Але що він тоді робитиме вночі? Навіть побалакати немає з ким. Його мати ще вчора поїхала на курорт. Промовила лише на прощання, вже сідаючи до таксі: «Ти вже великий хлопчик. Дій, як вважаєш за потрібне». А друзі… Всі його теперішні приятелі працюють в Центрі, а студентські здебільшого роз’їхались по інших містах.

Тому Олесь повернувся до Центру. От де справжнє життя! Тут завжди кипіла робота. Дуже багато жінок хотіли виглядати кращими, ніж їх створила природа. І це чудово, бо їхні бажання приносили заробіток багатьом людям і задоволення прекрасній половині людства.

Погано було те, що з кожною хвилиною Олесь все більше сумнівався у своєму рішенні одружитися з Ренатою. Але діло зроблено й назад дороги немає. Знервований та трохи розгублений, він сьогодні навряд чи зможе працювати продуктивно, але бодай щось зробить.

В ординаторській Олесь застав Тараса. Той зустрів приятеля загадковою усмішкою. Хоча товаришували вони вже декілька років, Олесь ніколи точно не знав, що у Хрумика на думці. Та й про особисте Тарас ніколи не розповідав. Олесь навіть не знав, чи є у неодруженого Хрумика якась дівчина.

Олесь влаштувався за сусіднім столом. Поцікавився:

— Що у нас новенького?

— Все стареньке. Хіба що Денис Петрович вийшов з відпустки. — Денис Петрович Манько був батьком Стелли. Він працював у Центрі з тих часів, коли той належав дідусеві Олеся. — А в тебе що цікавого?

— Ти про що?

— Кажуть, що ти одружуєшся з донькою Карпенка. Це правда?

В цьому закладі нічого не втримаєш у таємниці.

— Хто каже?

Тарас розвалився на стільці та ритмічно застукотів ручкою по столі. Це страшенно дратувало. Хоча сьогодні Олеся дратувало усе.

— Не суть. Не хочу підставляти людей. До того ж рано чи пізно про це дізнаються усі. Таке не приховаєш. То як?

Звідки ж Тарас дізнався? Від Манька? Від Стелли? Адвокат Карпенка навряд чи розповідав би про таке на кожному кроці. Хоча, цю людину Олесь не знав настільки добре, щоб поручитися за його мовчання. Однак Тарас правий — свій новий статус довго втримати у таємниці Олесю не вдасться.

— Сьогодні розписалися.

— Ого! То тебе можна привітати? — Тарас широко посміхнувся. — Гарна партія. Одружитися з донькою боса вдається не кожному.

— Ти знущаєшся?

— Чому? Це ж правда. От тільки… Як відреагувала Стелла?

Так Олесь йому і розповів.

— Ти чудово знаєш, що свої стосунки зі Стеллою я принципово не обговорюю.

— Як знаєш. Але якщо захочеться висловитись, то я завжди готовий вислухати. — Олесь кивнув. Хтозна, як все складеться? У нього було не так вже багато приятелів, щоб ними розкидатися. — То сьогодні шлюбна ніч?

— Тарасе!

— Добре, більше не розпитуватиму. Бачу, що для тебе ця тема болюча. Тримайся. — Тарас підійнявся зі стільця. — А я — додому. Можливо, хочеш десь випити пива?

Заманлива ідея. Але тоді Тарас точно зрозуміє, що у нього не все йде за планом.

— Іншим разом. Однак за пропозицію дякую.

Коли пізнього вечора Олесь прямував на автостоянку, його наздогнав Денис Петрович. Якого дідька той так довго засидівся на роботі? Олесь сподівався уникнути зустрічі з цим чоловіком бодай сьогодні.

— Добрий вечір, — привітався Олесь, коли Манько закрокував поруч.

— Добрий? Олесь-Олесь… Як ти міг? Ти ж мені як син. Але перш за все Стелла — моя донька.

Відповідно, Манько вже в курсі. Що ж на таке відповісти? Олесь виявився неготовим до розмови з батьком Стелли.

— Денисе Петровичу…

Як же пояснити цьому чоловікові, чому він, Олесь, обрав Центр?

— Я, звісно ж, знаю, що наш Центр — заманлива штучка. Недарма пропрацював багато років поруч з Остапом Карпенком. Але якось не чекав, що наступною жінкою, яка постраждає через Центр, стане Стелла.

— Це усього лише на три роки, — пробурмотів Олесь. Почувався він вкрай незручно.

— Тільки юні гадають, що три роки — короткий термін. За цей час може багато чого статися.

— Наше зі Стеллою кохання витримає будь-який термін.

— Кохання? Ну-ну.

Манько обігнав Олеся та повернув до свого авто. Ані «Добрий вечір», ані «До побачення». Кепсько.

Саме у такому настрої Олесь заглушив двигун автомобіля біля свого будинку. Виходити з машини не хотілося. Але ж не спати у водійському кріслі, коли вдома є зручне велике ліжко?

Олесь підійшов до дверей і раптом побачив на лаві під вікном знайому струнку високу постать. Стелла викинула недопалену цигарку і підвелася. Підійшла до Олеся та поцілувала його в губи. Промовила:

— Хочу цієї ночі бути з тобою. Мені байдуже, що ти одружуєшся.

Олесь так зрадів, що згадав про свою обіцянку Ренаті лише під ранок. І йому несподівано для себе стало ніяково. Як так сталося, що шлюбну ніч він провів у ліжку з іншою? Це якось навіть у його ситуації… неправильно, чи що. А ще виявилось, що дотримуватися власного слова для нього все ще важливо. Але він його недотримав…