Глава 5

— Привіт.

— Привіт, — відповіла хрипким голосом і кашлянула.

Коли Рената відчиняла вхідні двері, то зовсім не сподівалась побачити на порозі Олеся. Вона очікувала на майстра. У ванній кімнаті почав протікати кран.

Ні, Рената звісно ж чекала на свого потенційного нареченого, але протягом перших двох днів після емоційної розмови. А ще круглодобово думала над тим, на яке рішення зважитись, коли… якщо Олесь прийде.

Однак потенційний наречений з’явився тільки на третій день. До того часу Рената практично змирилась з тим, що він передумав, і, якщо вже зовсім чесно, навіть видихнула з полегшенням.

І от Олесь тут. Гарний, та зухвалий, як завжди. Дивиться, примруживши очі. А вона — у шортах та майці. Та ще й дві кіски заплела, щоб волосся не заважало у таку спеку. Виглядає на підлітка, не те що Олесова дівчина. Рената якось бачила її, ще до подорожі до Англії. От хто справжня красуня. Невже Олесь все ж наважився побалакати зі своєю дівчиною про своє одруження з іншою? Інакше навіщо прийшов?

— Можу зайти, чи балакатимо тут? — похмуро поцікавився Олесь.

— Звісно, — Рената відступила на крок назад та в бік. — Тобто, заходь.

Олесь пройшов одразу до вітальні. Уважно оглянув усе навкруги. Сідати не став. Чи вона мусить йому запропонувати? А якщо він відмовиться, не бажаючи торкатися вже давно не нових меблів? Краще вже вона виглядатиме невихованою.

Рената з матусею вже встигли поприбирати, але інтер’єр у їхній квартирі точно не міг зрівнятись з обстановкою у будинку, де зі своєю матір’ю мешкав Олесь. І донедавна Ренатин батько.

Рената очікувала на якийсь в’їдливий коментар, але Олесь на це час не гаяв.

— То що ти вирішила?

Обоє розуміли, що мова йшла про шлюб.

— А ти поговорив зі своєю дівчиною?

Олесь практично сховав очі за віями та стиснув губи. Слова ніби неохоче просочувались крізь них.

— Поговорив.

— І… що вона сказала?

— Невже ти очікувала, що Стелла буде у захваті? Чи може сподівалась, що вона відмовить мене від шлюбу з іншою? На що ти розраховувала, коли вимагала цієї розмови?

На перше точно не розраховувала, а от на друге…

Рената з’єднала руки за спиною. Олесь опустив очі на її далеко не видатний бюст. Вдома Рената навіть бюстгальтер не носила. Тому вона схрестила руки на грудях, ховаючись. Але усе це нагадало Ренаті про той факт, що, можливо, зовсім скоро Олесь і так усе побачить на власні очі, і ховати щось недоречно та навіть смішно.

— Лише хотіла, щоб вона була в курсі. Розмова все одно була неминуча, хіба ні?

— Лише у тому випадку, якщо ти погодишся на подарунок. — Олесь підійшов впритул. Ренаті дуже хотілося відступити, щоб не дивитися на цього чоловіка знизу догори, але це виглядатиме дуже вже по-дитячому. — Як би там не було, Стелла розгнівалась і не захотіла завершувати розмову. Тож не говорімо більше про неї. То що вирішила ти?

— А ти? Ти все одно… намагатимешся отримати Центр? Навіть попри те, що Стелла…

— Я ж тут, — перебив її Олесь. — Відповідь за тобою.

Він практично нависав над нею, і це заважало Ренаті міркувати. Добре, що вона присвятила цій справі останні дві доби.

— У мене є дві умови.

— Що? Які ще умови? — насупив брови Олесь. — Ми ще не одружені, а я вже мушу виконувати твої примхи?

— Без твоїх обіцянок шлюбу не буде. До того ж другу примху, тобто… умову доведеться записати у шлюбний контракт, — мовила Рената найрішучіше. Іншого шансу добитися свого у неї могло не бути.

Олесь гіпнотизував її сердитим поглядом цілу хвилину. Здавалося, що зараз він махне на все рукою і піде геть. Але бажання отримати Центр перемогло. Її батько добре розбирався в людях.

— Тобі починай з другої, — прогарчав Олесь.

— Якщо народиться дитина, після розлучення повну опіку над нею отримую я.

— Та без проблем. Забирай. Якщо і перша така ж проста…

Ось так одним махом Олесь відмовився від їхньої ще ненародженої дитини. Чути таке було боляче.

— Під час нашого шлюбу ти мусиш бути мені вірний, — вимовила Рената й підійняла підборіддя.

— Що це за… Що ти сказала?! Повтори…

— Ти чув.

— Це… Але ж це…

Олесь виглядав обуреним і розгубленим водночас.

— Це — шлюб. І свого чоловіка я не збираюся ні з ким ділити. Якщо ж тебе таке не влаштовує, то я відмовлюся від… подарунка.

Її потенційний наречений заплющив очі, стиснув щелепи та простояв так деякий час. Ренаті здалося, що дуже довго. У неї навіть ноги почали тремтіти. Неприємно так, неритмічно.

Олесь обійшов її і зробив декілька кроків у бік передпокою. Рената вже подумки промовила «Ну от і все», коли він розвернувся у її бік.

— Але й ти теж мусиш бути мені вірною і ніколи не відмовлятимеш. У кожного чоловіка свої потреби.