Запрошення до Курорту "Блек Сноу"

  Діставши папірець А4, Алісія прочистила горло і поправивши окуляри, пробіглась очима по пунктам.

- Меліса, Мінт, Кріс, Алісія? - спитала вона переводячи погляд на друзів які перебирали руками речі у валізах.

- Є! - відповіла Меліса розгинаючь.

- Гаманці, документи, запрошення і білети на автобус?

- Є! - відповів Мінт кидаючи дівчині поруч з собою білий в'язаний светр.  -Мелісо, бабуся передала тобі. 

- Вона зв'язала це мені? - здивувалась вона розгортаючи одяг і роздивляючись його. - Червоні олені? Знову?

Хлопець знизав плечима.

- Це поки єдине щось новорічне що вона може зв'язати. На наступний раз обіцяла зеленого ельфа. - І також розігнувшись, він впіймав погляд дівчини. - Тобі не подобається?

Щічки дівчини порозовіли і відвівши сором'язливо очі, вона посміхнулась турботливо стискаючи пальцями светр.

- Дуже подобається... Передай їй що я ціную все що вона для мене робить. 

- Вона тебе любить, адже ти частина нашої сім'ї.

- Частина сім'ї? - піднявши очі на хлопця посміхнулась Меліса. - Вона знову хоче щоб ми були парою? 

Мінт не відповів а погляд миттєво змінився на холодний, від чого по спині дівчини пробіг холодок. Посмішка зникла з її рота.

- Вибач, я не хотіла образити її. І тебе. Просто коли ти кажеш за сім'ю, у мене перед очима одразу з'являється картина з дитинства... - І склавши светр у своїй сумці, Меліса не спішила підніматися, роблячи вигляд ніби щось шукає. 

- Яка картина? - спитав Мінт непомітно підходячи до дівчини пересуваючи валізу поближче до її.

- Ну та, де вона казала що хоче щоб ми поскоріше одружилися... 

- А, ти за це... - Хлопець присів на носочки кидаючи швидкі погляди на свою подругу дитинства, але вона все не відводила погляд від сумки.

- Я розумію що колись це було неприйнятно щоб дівчина і хлопець, не будучи у стосунках, проводили разом час, але зараз це норма. І людям начхати хто з ким зустрічається чи товаришує. 

Мінт закусив нижню губу і склавши руки у замок, видихнув слідкуючи за виразом її обличчя і руками, якими вона просто мацала свою речі у сумці. 

А коли між ними повисла тиша, хлопець набрав повні легені повітря збираючи волю у кулаки.

- Так, але якщо поглянути на сьогоднішній час, дещо все ж залишається незмінним.

Меліса відірвала очі від речей і ледь не зустрівшись з його головою, охнула від несподіванки.

Мінт був дуже близько до неї і відстань між їх обличчями було мінімальне. Але не подаючи вигляду, дівчина продовжила розмову питанням.

- Ти думаєш між нами щось змінилось за стільки часу? 

- Ми найкращі друзі з дитинства. Майже з пелюшок знаємо одне одного. і виросли разом. Навчались у одному класі. Навіть закінчили одночасно університет. А зараз живемо в одному будинку. Робота що правда відрізняється, але все ж дуже багато спільного. І дивлячись на це все що ми разом прожили, як ти думаєш, Мелісо, між нами все ще дружба? 

Це питання вибило дівчину з колії. Вона просто завмерла на місці не в змозі навіть пальцем поворухнути, а Мінт дивився на неї не відводячи очей. 

Він чекав відповіді і не підганяв її, але якщо вона правильно зрозуміла його слова... Він зізнався їй у почуттях?

- Я тобі подобаюсь? - нарешті спитала вона і рот хлопця ледь помітно відкрився від здивування. 

Між ними знову повисла тиша. Дуже довга і важка, адже вони не знали що відповісти і яка буде реація на відповідь. Пара дивилась одне одному у очі не наважуючись розкрити рота, а коли нарешті слова знайшлись і Мінт готовий був відповісти, їх перервали.

- Агов, закохані, вас ще довго чекати? - прокричала Алісія зі сходинок прогрітого атобусу і отямившись, Меліса розірвала між хлопцем погляд.

- Ой, щось ми засиділись. - Хутко застібнувши сумку і підхопивши її ліктем сказала дівчина піднімаючись на ноги. - Потім поговоримо.

І не стоячи на місці, вона кинула швидкий, але розчарований, погляд на хлопця забігаючи у середину.

Зайшовши через декілька хвилин у салон автобусу, Мінт одразу знайшов поглядом дівчину у кінці салону і коли водій зачинив за ним двері, хлопець ледь втримався на ногах від старту. 

А коли він вже міцно тримався на ногах, зайняв перше місце біля водія думаючи над словами подруги.

Меліса ж у свою чергу лише сумно кинула на нього погляд і на пусте місце біля себе. 

- "Чому він не захотів сісти біля неї?" - задалась питанням дівчина надягаючи навушники. - "Може через її слова? Вона його налякала? Чи він просто не хотів щоб вона почувала себе ніяково біля нього?"

Увікнувши музику, Меліса відкинула голову на сидіння і заплющивши очі, схрестила руки на грудях намагаючись заснути.

Дорога була довга, години чотири тільки до самої гори. А від неї пішки п'ять кілометрів. 

У брошурі було сказано що так зробили аби туристи і всі хто хоче відпочити тут, таким чином зблизились із природою і красою зими. 

Але після такої невдалої розмови з Мінтом, навряд чи Меліса буде відчувати радість від прогулянки. Єдине що її заспокоювало, те що вони були не одні і Алісія знайде спосіб підняти усім настрій. Звісно якщо Кріс не почне її дратувати.