Глава 54

Марія відчувала, що її внутрішній світ перетворився на згарище. Вона більше не могла дивитися на Ростислава, не могла чути його низький, оксамитовий голос, який ще вчора здавався їй найнадійнішим звуком у світі. Тепер кожне його слово звучало як фальшива нота, кожен жест — як прорахований хід.

Вона боялася, що якщо він підійде занадто близько, вона просто зірветься: або закричить від болю, або знову піддасться його магнетизму. Вона все ще занадто сильно його кохала, занадто сильно залежала від його присутності, і ця слабкість викликала в неї огиду до самої себе.

Коли машина зупинилася біля багатоповерхівки, Марія, не чекаючи, поки водій відчинить двері, вискочила з авто.

Вона набрала Ростислава і, намагаючись, щоб голос не тремтів, збрехала: сказала, що в клініці виникла екстрена ситуація і їй довелося терміново їхати назад. Вона не дала йому вставити жодного слова, просто скинула виклик, вимкнула звук і поїхала в лікарню.

У клініці її появі здивувалися. На сьогодні в неї не було призначено жодних операцій, а чергова зміна працювала у штатному режимі. Марія кивнула колегам, щось пробурмотіла про перевірку документів і пройшла в кімнату відпочинку для персоналу.

Вона впала на старий шкіряний диван, навіть не знімаючи пальта. У кімнаті панувала тиша, лише десь далеко в коридорі чулися приглушені звуки лікарняного життя. Марія дивилася в одну точку на стіні, і в цій нерухомості провела всю ніч.

Прокурор обіцяв їй нове життя. Нове ім’я, документи, повний захист від Ростислава та його людей. Але Марія не була наївною. Вона чудово розуміла: якщо вона здасть його та Наталю, Ростислав ніколи їй цього не простить.

Це не була гра — це був його світ, де за зраду платять кров’ю. Він знайде її під будь-яким ім’ям. Він уб’є її — у прямому сенсі цього слова. Їй потрібен був ідеальний план, але жодна стратегія не здавалася надійною.

Проте найболючішим було інше. Марія розуміла: якщо вона погодиться на пропозицію прокурора, вона більше ніколи не зможе оперувати. Кардіохірургія — це надто вузька сфера. Якщо вона залишиться в професії, знайти її буде справою кількох днів для людини з ресурсами Громова.

Відмовитися від покликання, від того, що складало саму суть її особистості, було нестерпно. Саме через це вона досі не дала остаточної відповіді прокурору.

Раніше вона думала, що найскладніше — це зрадити Ростислава. Але тепер, після зустрічі з його дружиною, любов у ній повільно вигорала, перетворюючись на попіл. Замість неї прийшла люта, холодна злість. Їй хотілося помститися. Хотілося побачити його обличчя в той момент, коли він зрозуміє, що вона його переграла.

 Але її улюблена справа... вона не була готова принести її в жертву цій помсті.

Ближче до світанку Марія прийшла до божевільної, на перший погляд, думки: просто зробити вигляд, що нічого не сталося. Відмовитися від операції під будь-яким приводом, розірвати стосунки з Ростиславом і спробувати повернутися в ту точку, де вона була до того доленосного дня в лісі.

Жити як раніше — спокійно, самотньо, чесно.

Але чи був це вихід? Чи відпустить її Ростислав тепер, коли вона знає занадто багато? 

Вона піднялася з дивана, підійшла до вікна і подивилася на перші промені сонця. Час на роздуми закінчився. Потрібно було діяти.