Глава 35

Наступні три дні перетворилися для Марії на суцільне, липке пекло. Ростислав зник. Його телефон був поза зоною досяжності. Він не з'являвся в мережі, не дзвонив, не присилав нікого зі своїх людей. Просто розчинився в повітрі, наче його ніколи й не існувало. Тільки заголовки новин про "розбірки в порту" та синці на обличчі Стаса нагадували про те, що все це було реальністю.

Марія місця собі не знаходила. Вона перевіряла телефон кожні п'ять хвилин, здригаючись від кожного звуку сповіщення, але це були то робочі чати, то спам. Вона навіть наважилася написати йому першою. Довго підбирала слова, видаляла, писала знову.

Не хотіла виглядати нав'язливою істеричкою, не хотіла показувати, наскільки сильно її гризе страх. Тому обрала нейтральний, майже діловий привід: 

"Клініка сьогодні остаточно затвердила дату першої операції по твоїй благодійній програмі. Хотіла повідомити".

Це була тоненька ниточка, яку вона кинула в темряву, сподіваючись, що він за неї вхопиться. Але відповіді не було. Повідомлення навіть не було прочитане.

На третій вечір Марія повернулася додому абсолютно знесилена. Чергування було важким, але вона брала додаткові години навмисне, щоб не залишатися наодинці зі своїми думками. Вона нарізала овочі на салат, навіть не вмикаючи світло на кухні — вистачало підсвітки. Апетиту не було зовсім, але розум диктував, що треба хоч щось з'їсти.

Ніж глухо стукав по дошці. Тук-тук-тук. У цьому звуці їй вчувалася якась безнадія.

"Може, його заарештували? — крутилося в голові. — Або він утік з країни? Або... найгірше — він десь у морзі під прізвищем "Невідомий"?"

Різкий звук дверного дзвінка пролунав у тиші квартири як вибух. Марія здригнулася так сильно, що впустила ніж. Він дзенькнув об стільницю і впав на підлогу. Серце шалено закалатало. Хто це?

 Вона на ватних ногах вийшла в коридор. Підійшла до дверей, затамувавши подих, і подивилася у вічко.

І світ навколо неї похитнувся.

Там стояв Ростислав. Вона не пам'ятала, як відчиняла замки. Пальці плуталися, руки тремтіли, але, зрештою, двері відчинилися. Він стояв на порозі, спираючись плечем на одвірок. Виглядав він... так як і завжди, просто більш втомленим. 

Марія завмерла, вчепившись у ручку дверей, не в силах вимовити ані слова. Повітря з шумом вирвалося з її легенів.

— Привіт, — хрипко промовив він. Голос був сівшим, втомленим, але в ньому звучала та сама знайома інтонація. — Отримав твоє повідомлення про операцію. Чудові новини.

У цей момент усі питання — "Де ти був?", "Що ти зробив зі Стасом?", "Ти бандит?" — усе це відійшло на другий план. Зникла злість на його мовчання, зникла гордість. Залишилося тільки величезне, всеосяжне полегшення, від того, що з ним все добр.

Камінь, що тиснув на груди три дні, з гуркотом впав додолу.

— Проходь... — видихнула вона ледь чутно. 

Ростислав переступив поріг, і двері за ним клацнули, відрізаючи їх від решти світу. У тісному просторі коридору його присутність відчувалася особливо гостро. Він стояв, спираючись плечем на одвірок, і виглядав так само, як і завжди — впевненим, трохи нахабним, хіба що втомленим. Під очима залягли тіні, а на щоках пробилася триденна щетина, яка, втім, йому навіть личила.

— Вибач, але цього разу без квітів.

Він зробив коротку паузу і підняв руку, яку до цього тримав опущеною.

— Зате з цим.

У його пальцях погойдувалася пляшка темного скла.

Марія опустила погляд на етикетку, пляшку вона раніше не помітила в напівтемряві коридору. Це було дороге червоне вино — саме таке, яке вони пили того вечора на яхті. Він запам'ятав. Вона повільно перевела погляд назад на його обличчя. Усередині неї все ще тремтіло від пережитого жаху, їй хотілося накинутися на нього з питаннями, з’ясувати, де він був, чому зник, чи правда те, що пишуть у новинах про стрілянину, чи причетний він до цього. Але вона змусила себе стриматися.

Друзі, в мене з співавтором вийшла новинка "Зіпсую тобі Новий Рік", книга повністю завершена, ви можете її знайти в самому низу моєї сторінки. 

Книга 18+ тож треба бути зареєстрованим на сайті, щоб побачити її))) 

Моє життя складається суцільно з позитивних характеристик. Ви не знайдете більш зваженої молодої дівчини у нашому місті. 
Але 31 грудня один нестерпний забудовник вирішує, що мій маленький бізнес можна знищити. Обносить мій бутік нижньої білизки парканом і починає будівельні роботи. 
Ходять чутки, що саме цієї ночі він планує освідчитися своїй нареченій, ну що ж... Цю війну почала не я, але я готова зробити свій хід. 
Вбираюся у розпусну білизну, одягаю розкішні панчохи, ховаю це все під промовистий червоний плащ і виїжджаю. 
Цієї ночі я не пошкодую ані власну репутацію, ані його Новий рік.
Ескорт викликали? Та неважливо. Я залюбки приїду без запрошення.