Глава 8

Цієї ночі Марія взагалі не спала.

Через годину після приїзду до будинку їй привезли все необхідне — стерильні інструменти, препарати, крапельниці, навіть два пакети крові. Все, що вона назвала в машині, і навіть більше.

Вона майже не здивувалася, коли її провели в підвальне приміщення, яке виявилося чимось на зразок домашньої операційної. Чисто, світло, з апаратури: монітор, крапельні стійки, шприцеві насоси, навіть дефібрилятор. Тут явно вже когось рятували, і, швидше за все, не один раз.

Кульові поранення, схоже, у них не рідкість.

Її руки працювали машинально. Досвід лікаря включився на автоматі: контролювати кровотечу, стабілізувати тиск, організувати переливання, поставити катетер, крапельницю, підключити кисень. Хоча вона взагалі-то кардіохірург, але таку простеньку операцію могла без зусиль провернути. 

Всередині накопичувалася тривога. Потрібно в поліцію. Вона була свідком... чого? Нападу? Злочину? Вона не знала. Але знала точно одне: такі, як ці хлопці, свідків, як правило, не залишають.

Від цієї думки стало по-справжньому страшно.

Тільки під ранок  стан Ростислава стабілізувався. Тиск вирівнявся, кровотеча зупинилася. Він все ще був без свідомості, але дихав рівно, шкіра потеплішала.

— Тепер можеш відпочити, — сказав один з чоловіків, дивлячись на неї з якоюсь дивною повагою. — Ти добре спрацювала, лікарко.

Її провели нагору. Кімната виявилася просторою, з м'яким ліжком і ванною. Але двері  зачинили зовні.

Марія відразу підійшла до вікна. Спробувала відкрити. Зачинено наглухо і надійно.

Вона пройшла у ванну, включила воду, скинула з себе забруднений одяг. Душ був гарячий, майже обпалюючий. Страх нікуди не подівся, але той факт, що її не прикінчили відразу після того, як Ростиславу стало краще, і навіть не прикували наручниками до батареї — підбадьорював і вселяв надію.
 
Переодягнувшись у білосніжний халат, знайдений у шафі, вона впала на ліжко, навіть не підклавши подушку під голову.

Очі закрилися самі собою.

Мить — і вона провалилася в міцний довгоочікуваний сон.
 

Дівчата, дякую за цікавість до книги! Сьогодні протягом дня діятиме знижка на книгу "Розлучення. Спокута гріхів", якщо ще не читали цю історію, то приєднуйтесь! 

— Хороший у Вірки чоловік, кожній би такого. 
— Чоловік? - фиркає подруга, а потім нахиляється до мене ближче і пошепки вимовляє: 
— Ніякого чоловіка в неї немає. Вона роман із заможним жонатим чоловіком завела і народила йому сина, прив'язавши до себе. От тільки той не поспішає розлучатися. Кажуть, що акції компанії дружині його належать, а не йому. Тому й не йде від неї. 
Я застигаю з чашкою в руці, дивлячись на Настю. Занадто багато збігів. Три дні тому мій чоловік заговорив про передачу йому акцій. А сьогодні я знайшла в його машині дитячий малюнок, підписаний тим самим ім'ям, що й у сина моєї нової подруги Віри. 
З цього дня моє життя розділилося на до і після.