Не судилось

2

Ліна

Знову приїхав. Любить? Не треба було нам одружуватися. Характери різні. Чи кохали ми одне одного? Молоді, поспішили. Треба розлучатися. Нехай трохи заспокоїться. Пити почав. Мабуть, я винна. Завтра ж поговорю з ним. Скільки ж можна мучити одне одного?.

Ну й ніч. Темна ж яка. Дуже швидко він їде.

Що це? Чому все болить? Все-таки аварія. О, швидка. Як же все болить.. Лікарня. Палата. Дивно, лікарі щось роблять, а я не відчуваю. Лікарі біля тіла, а я літаю.

- Стас! Що ти робиш за вікном? А хто це з тобою?

- Ти мене бачиш? Значить, теж померла.

- Чому я тут, біля вікна, і там на столі?

- Намагалися тебе оживити.

- Хочемо цього чи ні, тепер навіки будемо разом. А як же син?

- Бабусі доглянуть. Раз так вийшло.

Вони ще постояли біля вікна: дивилися, як метушаться лікарі. Потім взялися за руки і пішли слідом за Марою.

А лікар у цю хвилину сказав: «Ми її втратили»

Ліна Ашатан

Подобається

#1186 в Містика/Жахи
#2812 в Різне

У тексті є: мара, містика

Відредаговано: 14.12.2022

Додати до бібліотеки

Поскаржитись