1

Стас

Їй не подобається, що я випиваю…вона більше мене не кохає.. а чи кохала?  А я її?  Просто звик чи не можу змиритися, що я їй не потрібен?. Кожного разу забираю з роботи, щоб вона ні з ким не зустрічалася.. Напиваюся, бо надіюсь не думати про неї. А, може, я просто егоїст, і треба її відпустити? А син? Забере і не побачу його.

 Треба щось вирішувати. З самого початку щось не заладилося…Не треба було одружуватися. Вона   вийшла за мене на зло іншому.. Другого пояснення я не знаходжу.

Ніч., хоч в око стрель. І фара в мотоциклі не працює.

Це що?  Камаз? Що за звук? Якийсь удар… Нічого не розумію.. Чому вона лежить на дорозі? І я лежу, але бачу себе зверху.

Ліно, вставай, холодно. А себе як підняти? Вона стогне, а моє тіло нерухоме.. але ж я – ось. Стою, дивлюся.

- А ти що за мара? Звідки взялася? З неба спустилася? Чого хочеш?

- Я за тобою. Ти помер.

- Не вигадуй. Я живий. Тільки нічого не розумію.

- Не треба було пити. А випив – сиди вдома. Ти врізався в машину, вона стояла на узбіччі.

- І я повинен піти з тобою?

- Заберу твою душу трохи пізніше, чого ходити двічі. Але залишуся з тобою. Це не на довго.

- Треба ж допомогти Ліні. А як?

- Он уже водій «Камаза» викликав швидку.

- Я поїду з ними.

- Поїдемо разом.

- А вони нас з тобою не бачать?

- Ні, вони ж живі.

- А чому мене не забирають? 

- За тобою не швидка, а труповозка приїде.

- А я точно мертвий?

- Раз зі мною говориш, значить мертвий. Сідай у швидку.

- Ліночко, пробач, я ж тебе кохаю. А ти не чуєш мене? Не бачиш? Маро, дивись, у яку палату її везуть.

- В реанімацію. Нічим ти не допоможеш. Скоро навіки будеш з нею.

- Трохи почекай. Нам там нічого робити. Хай лікарі попрацюють. Пішли до вікна.

- Поглянь, лікарі щось роблять, а Ліна піднімається. Вона мене не бачить.

- Він тихенько постукав у вікно. Мед сестричка повернулася на стук і побачила пташку, яка сиділа на карнизі і маленьким дзьобиком стукала в шибку.

- Душа чоловіка прийшла за нею, - прошепотіла дівчина.

І ніхто, крім Мари і пташки не побачив, як душа жінки відділилася, подивилася на своє нерухоме тіло і хмаркою попливла до чоловіка. Тепер вона його бачила.