52. Замаскуватися!

52. Замаскуватися!

- Та це не… - хотів пояснити щось Панфіл, але Мартін раптом різко розвернувся і одним швидким рухом вхопив мишу рукою. Добре, що тримався другою за скелю поруч. Різкий рух підняв його над поверхнею, але незабаром гравітаційні чоботи зробили свою справу - чоловік знову стояв на ногах.

- Це міні-робот, - проговорив він міцно тримаючи здобич. - РШ-3140, шостого покоління. Їх використовують для розвідування в погано доступних місцях. Він тільки зовні трохи схожий на мишу, - Мартін натиснув якусь кнопочку на півсфері з коліщатками-гусеницями, і в робота вимкнулися сяючі очі-сенсори на верхівці. - Я ж відчував щось. Ішло активне накопичення даних. І, швидше всього, нас вже локалізовано. Але може бути, що роботи лише недавно нас зафіксували. Як правило, вони запрограмовані на передавання інформації через певний проміжок часу. Мінімальний час - це година. А ми на астероїді від сили хвилин двадцять. Якщо всіх виявимо, і я їх вимкну, то є шанс, що нас не локалізували. 

- Вас все одно зафіксував Отто Блюмен у барі! - вколов капітан Мартіна.

- Не зафіксував, - похитав головою андроїд. - Він був у вірт-окулярах разом зі своїми двома напарниками. У барі подають спеціальний коктейль, називається “Вірт-турбо”. До нього додають спеціальні окуляри, і коли п'єш коктейль, ти відчуваєш загострення всіх почуттів, і відповідно те, що бачиш у вірті, сприймається набагато цікавіше. Не знаю, що вони там дивилися, але коли ми помітили, що німці теж знаходяться в барі, то одразу ж потягнули… е-е-е… тобто, повели Петруся на вихід…

- Ну-ну, - додав Стеценко у голос скептицизму. - Але повернемося до наших "мишей у скафандрах"! Отже, нам потрібно зловити всіх цих роботів, щоб не передали інформацію про те, що ми знаходилися на Альпеї?

- Так, переважно вони працюють групами у п'ять роботів. Так і продаються в комплектах. Один вже є, - Мартін відкрив контейнер біля пояса скафандра і кинув туди зловленого РШ-3140. - Ще десь тут перебувають останні чотири.

- Німці, - проговорив з досадою капітан Стеценко. - Це їхній робот? Можна визначити?

- Напевно, так, але треба зчитати дані з використанням комп'ютера та галанету, - відповів Мартін. - І пошукати ще тих роботів. Периметр - сто метрів. 

Всі кинулися шукати роботів, повільно бродячи між скелями, перекидаючись жартами про мишей у скафандрах. Захар присоромлено мовчав. А от Стеценкові було не до жартів. З'явився шанс, що німці й справді їх не помітили, і тоді це надавало перевагу. Якщо замаскуються, то місію не буде викрито.

Адже й дурному зрозуміло: якщо український корабель “Січ” з'явився на Крокусі, то недарма. Не справді ж прилетів на перегони трапікалів! Можливо, хто небудь і повірив би, але не Отто Блюмен. У них зі Стеценком були старі рахунки. І капітан розумів, що німці також з'явилися на Крокусі не просто так. 

Через деякий час усіх роботів було виявлено й вимкнено. Дуже довго шукали останнього, який забився у щілину між скелями, і Мартін виявив його випадково, налаштувавшись на спеціальну хвилю, на якій схожий на мишу робот обмінювався даними з роботами зі своєї групи.

Коли всі “спостерігачі” вже перебували в контейнері Мартіна, капітан зрозумів, що слід повертатися на Крокус. Сьогодні був невдалий візит на Альпею. Нічого так і не виконали з запланованого, хоча мали дійти до умовного екватора і зробити там хімічні та мінералогічні опробування.

Капітан не знав, що дівчата, Стефанія та Оксана, теж вели свої окремі спостереження на Альпеї і вже мають певні результати. Ні, їх не цікавили геологічні проби, гравітаційні параметри астероїда чи хімічний вміст кратерів. Вони вивчали дещо інше. І це дало несподівані й багатообіцяючі результати. Але обговорювати свої досягнення, коли знаходяться в ефірному просторі, відкритому для всієї команди, вони, звичайно ж, не збиралися. От, повернуться на Крокус, тоді можна буде все обговорити і зробити певні висновки.

Хоча й зараз було зрозуміло, що висновки будуть вражаючі! Якщо їхні здогадки підтвердяться, то слід буде терміново повідомити в Бюро про свої результати і робити все для того, щоб ту частку, якою володіли німці, отримати у власність України. Астероїд Альпея був справді діамантом серед астероїдів!

Дорогою назад, коли всі сиділи трохи втомлені, але й радісні та збуджені в передчутті наступного відвідання перегонів трапікалів, а туристичний човник повільно наближався до Крокуса, Стеценко строго наголосив:

- Значить, так! Якщо я дозволив піти на перегони трапікалів, то це не значить, що всі повинні пертися туди, радісно репетуючи й співаючи українські пісні! Всі пам'ятають, що німці поселилися в готелі біля основного стадіону? - обвів капітан поглядом притихлу команду. - Якщо Мартін має рацію, і вони не помітили нікого з “Січі” в барі, у нас є шанс провести нашу місію справді таємно, як і було заплановано з самого початку! Я не хочу, щоб вони знали про нас, хоча це, напевно, нереально з вами! Куди не ткнися - то Роман зі своїми піратами вигулькне, то Влад зі своїми бабійськими походеньками, то ще хтось щось учворить! Тому прошу вас… Ні, наказую! - Стеценко грізно звів брови. - Замаскуватися, ходити однією групою, не дозволити німцям упізнати нас максимально довго! Бо я розумію, що все одно щось піде не так…

Капітан зітхнув, а Роман зацікавлено спитав:

- А в кого замаскуватися, Василю Миколайовичу?

- У спірянців! - гаркнув капітан, котрий вже деякий час обдумував це питання і підготувався. - Сподіваюся, у всіх знайдеться, чим обмотати голову і навісити на очі яку-небудь прозору ганчірку? А схожі до їхніх плащі я бачив у крамничках барролів. Сам закуплю для всіх після того, як повернемося на Крокус. Крім того, Петрусь. Хтось залишиться з ним! - всі в команді перелякано почали переглядатися, адже ніхто не хотів пропустити гру. - І це не обговорюється! Коли прилетимо, я ще поговорю з Віктором і Лісовенком. Якщо ніхто не зголоситься - зробимо жеребкування!