41. На Крокусі

41. На Крокусі

Астероїдний пояс в зоні ломпанських космічних територій був специфічний. Крапчастим пасмом тягнувся в ілюмінаторі, наближаючись. Капітан задоволено вдивлявся в ціль їхнього польоту. Десь там, серед тисяч і тисяч астероїдів знаходиться й Альпея, до якої, нарешті, вони прибули.

Цікавим було те, що більшість астероїдів, які складали це скупчення, були переважно малі за розміром. Деякі з них взагалі сягали лише кількох десятків метрів в діаметрі. При цьому астероїди у цій зоні були настільки розсіяні, що жоден космічний апарат, що там пролітав, не був пошкоджений, варіювати між кам'яними брилами, що повільно пролітали повз космічний корабель, було, як казав навігатор Влад, “одне задоволення”.

Альпея була розташована так, що світло найближчого сонця, що світило на сусідні астероїди, не потрапляло на неї, і тому там завжди була тінь, пітьма, вічна ніч. Тому всі в команді мали окуляри нічного бачення, навіть по кілька. Але поки що на Альпею вони не летіли. 

Сумарна маса всього цього астероїдного поясу, який розглядав із цікавістю Стеценко, становила приблизно пів процента від маси Землі. І майже вся була зосереджена у трьох найбільших космічних об'єктах, які вчені інколи називали карликовими планетами, хоча це було не так. Все-таки це були просто великі астероїди, здоровенні каменюки, уламки зруйнованої колись планети чи ще якогось космічного об'єкта.

Ці три величезні уламки-астероїди знаходилися не дуже далеко, за космічними мірками, від Альпеї і утворювали, образно кажучи, умовний трикутник навколо неї. Найближчим був астероїд Крокус, (умовно заселений) середній діаметр якого становив десь тисячу кілометрів. І саме там капітан наказав і сісти. Чомусь не хотів одразу ж летіти на Альпею.

Адже вони мають легенду, що їхні корабель туристичний. Логічно, що туристки, яких везе “Січ”, захочуть побачити “Бої трапікалів”, які проводилися саме на Крокусі і були дуже популярні в цій частині галактики. Отже, капітан вирішив, порадившись із Романом та Борисом, які були його правою та лівою руками, здійснити хитрий маневр. Поки всі перебуватимуть на Крокусі, наймати прогулянковий катер і періодично "гуляти", так би мовити, астероїдним полем, робити цікаві селфі та відеоролики для галанету і навідуватися до Альпеї. Від Крокуса летіти туди було від сили хвилин двадцять. Таким чином, вони не привернуть увагу жодних шпигунів чи споглядачів, які, можливо, тут є. Стеценко не сумнівався, що німці точно мають на Крокусі своїх людей, які доповідають в центр про українців та всі їхні дії, що стосуються Альпеї.

На самій же Альпеї існувало всього два житлово-наукових модулі: український та німецький відповідно. Знаходилися умовних на полюсах астероїда, максимально віддалені один від одного. Ну, щоб не було різного роду конфліктів. Та й взагалі…

Звичайно, відвідувати український модуль Стеценко не збирався, це точно вкаже, що вони не просто так сюди прилетіли. А от побродити по самій Альпеї як туристи їм було потрібно.

На Крокусі, як сповіщали галановини, якраз завтра мав відбутися перший півфінальний бій трапікалів. Це було вчасно і в тему.

- Романе, що там із житлом? - спитав капітан.

- Номери заброньовано. На два тижні, Василю Миколайовичу. Але виникла невелика проблема, - проговорив Роман, відводячи погляд.

Ці слова насторожили капітана. Словосполучення "невелика проблема" в устах Романа завжди окреслювало проблеми, величиною з Юпітер, капітан це вже давно уяснив. 

- Кажи, - кивнув він приречено. 

- Оскільки зараз на Крокусі ідуть півфінальні й фінальні битви трапікалів, то всі готелі зайняті. Люди та інші істоти бронювали місця в готелях за пів року. Лишилися помешкання лише на капсул-деревах. І нічого іншого не залишилося, довелося забронювати там.

- А ночувати в кораблі? - припустив капітан, знаючи, що цього точно не дозволять.

- За законом, не можна. Всі кораблі лишаються у відведених транспортних капсулах на космодромі.

- І це що, всі два тижні нам ночувати в капсулах? - обурився капітан.

-  Якраз всі ці два тижні й тривають фінальні бої. На жаль, - скрушно зітхнув Роман.

Він почувався винним після випадку з андроїдом. Адже Мартін мало через нього не потрапив до рук корпопірата і не загинув. Так сталося, що на старпома Романа ще на Землі вийшли корпи і пообіцяли величезну, просто грандіозну суму за доставку Мартіна на “Європу-3”. Першою думкою Романа тоді була поліція, потім капітан, а потім він придумав свій план. Адже розумів, якщо корпопірати отримають від нього, Романа Кабачка, відмову, то спробують пошукати ще когось у команді, щоб зрадив їхнє товариство і здав андроїда. А якщо не знайдуть (у тих людях, з якими Роман давно літав, був упевнений, як у собі, а от нових членів команди - психолога і дівчат він не добре знав), то просто спробують напасти на нього чи ще якось проявити свої агресивні наміри. І Роман вирішив тягнути до останнього. Водив їх за ніс, навіть завдаток отримав на картку, а сам хотів зустрітися з тими покидьками на “Європі-3” і здати поліції. Але не все так сталося, як запланував. Коли зустріч відбулася і він побачив цих покидьків, то з ним був Влад, який причепився, як реп'ях, не можна було від нього відкараскатися. І коли спробував поліцію викликати, то зрозумів, що корпи заблокували зв'язок. Смартзчитувач мовчав, і зв'язку не було. От і вийшло все так, як вийшло. Він усе розповів потім, коли отямився вже на кораблі. Дуже дякував усім і обіцяв, що тепер завжди проблемами ділитиметься з командою. Така підтримка надихала. Але й зараз почувався винним все одно. І тут так недобре з тими капсулами вийшло. Два тижні висіти на деревах, навіть з комфортом, не дуже добре.