40. "Вагітний" Захар

40. "Вагітний" Захар

- Василю Миколайовичу, не дивіться так на мене! - перестрашився Захар. - Я нічого не знаю! Я не в курсі, чого та клята палка в руках митника заблискала червоним! Чесне слово!

Кок приклав до грудей руки, благально дивлячись на капітана.

- Я можу пояснити,- пирснула раптом Оксана, зиркнувши на кока. - Справа в тому, що Захар… е-е-е… вагітний!

- Що-о-о?! - вирячив на неї очі чоловік. - Я - що-о-о?!

Всі завмерли від здивування і від абсурдної репліки дівчини.

Стеценко аж гикнув від несподіванки. Але знаючи свою команду і чудово усвідомлюючи, що в його команді може бути все, що завгодно, обережно спитав:

- Оксаночко, а з чого ви взяли, що наш Захар… гм… чекає дитину?

- Він не дитину чекає, Василю Миколайовичу, він чекає нове життя! - виправила його дівчина. - А це зовсім інше. Просто ті процеси, що відбуваються зараз в організмі Захара, дуже схожі на стан вагітності. Його організм змінюється, переформовується по-новому, і незабаром ваш кок перетвориться, ну, як би вам це сказати, на іншу людину. Він неначе вагітний сам собою, його життя переходить на новий рівень, стає іншим… А ломпанці це сприйняли, як справжню вагітність. Бо вони неймовірно поважають і оберігають вагітних у своєму житті. Ви ж бачили, які вони повільні й неспішні. Уявіть, як проходить їхнє подружнє життя і.., - тут дівчина почервоніла й засоромилася, але все-таки продовжила далі, - процес їхнього розмноження і продовження роду… Вони…

- Не бажаю подробиць,- обірвав її капітан, раптом і справді чітко уявивши той самий “процес розмноження” ломпанців і дуже їм поспівчувавши з цього приводу. - Отже, ви хочете сказати, що…

- Так, вони просто поклоняються своїм вагітним жінкам, які виношують в собі нове життя. Їм дозволено буквально все! І саме тому нашу команду мало не на руках доправили до корабля і розчистили дорогу для польоту! Все для “вагітного” Захара, якого вони почали дуже поважати! Адже митник, побачивши Захара, всередині якого зароджується нове життя, він…

- А-а-а! Космічні діри мені в каструлю! Поясніть мені нормальною мовою! - перелякано схопився на ноги Захар, котрий сидів досі біля сплячого Петруся на диванчику. - Яка вагітність? Про що ви говорите? Абсурд! Борисе! Ти лікар! Поясни мені! Про що вони говорять?! - в очах Захара стояв непідробний жах.

Всі повернулися до лікаря, котрий зробив глибокодумний вигляд і почав говорити:

- Захаре, ти тільки не хвилюйся! У твоєму стані - це не бажано!

- Борисе, я тебе зараз задушу власними руками! - прошипів Захар. - З мене що, як в старому фільмі “Чужий”, полізе якась інопланетна кошмарна істота? - Захар схопився за живіт, наче звідти і справді щось зараз вистрибне. Та він навіть відчув, як там вже щось бурчить і ворушиться!

Зауважимо, що голод давався взнаки, адже команда давно не їла, тому й кишки Захара грали марш, але чоловік вже все сприймав по-іншому, почувши страшну звістку про свою “вагітність” і понапридумувавши різних страхів.

- Пам'ятаєш, на “Європі-3” у галамаркеті на тобі сиділо миле дитинча круссанця? Ти ще його мужньо захистив від того покидька корпопірата, який вистрілив і куля летіла просто в круссанця? Ви ж з капітаном розповідали, що його мати хвалила тебе, і навіть сказала, що ти заслуговуєш на нагороду?

Захар кивнув, нетерпляче переступаючи з ноги на ногу. Він із жахом відчував увесь свій організм якимось не своїм, а чужим, в якому й справді неначебто відбувалися дивні процеси, яких він раніше і не зауважував. Коли Борис заговорив про круссанців, у голові кока вже виникла страшна картина: він сам перетворюється на такого ж "богомола", яким були ті інопланетяни.

- Борисе, не тягни! - аж затрясло Захара. - Швидше скажи, що зі мною?!

- Ти змінюєшся, Захаре, - навіть не подумав пришвидшити свою мову лікар. Адже звик про все розповідати пацієнтам спокійно, повільно і детально. - І справді отримав нове життя. Поверхневі структури епідермісу та деякі твої внутрішні органи переживають зараз метаморфічні зміни внаслідок впливів круссанських унікальних симбіонтів. Все це росте в тобі, - глибокодумно закінчив Борис. - І на тобі, - додав, наче цвяха вбив і в так розхитану нервову систему кока.

Захара кинуло з жару в мороз. Він зрозумів, що зараз Борис від нього отримає тяжкі тілесні ушкодження. Кулаки вже рефлекторно стиснулися. Тому кок кинувся за допомогою до капітана.

- А-а-а-а! Василю Миколайовичу! Накажіть Борису розповісти про все нормальною мовою! Я вас прошу, я за себе не ручаюсь!

Стеценко, котрий сам не зрозумів, про що говорить Борис, грізно глипнув на лікаря і наказав:

- Борисе, і справді, розкажи доступно!

Проте замість Бориса вступив у розмову науковець Панфіл. Він кахикнув у свою чорну, як смоль, бороду і сказав:

- Круссанці інколи діляться своїми симбіонтами з науковцями для вивчення, бо це дуже дивна й цікава речовина. Жива. Але й нежива. Це неможливо уявити, хіба що порівняти. Наприклад, з коралами. Вони наче й неживі, схожі на каміння, але і живі, бо ростуть. Але дуже рідко круссанці дарують своїх симбіонтів розумним істотам, живим організмам. І наш Захар став одним з унікумів, яким круссанці ввели в організм своїх симбіонтів. Вони абсолютно нешкідливі, навіть навпаки, змінюють організм і оздоровлюють всі хворі зони. Проте симбіонти мають адаптуватися і розростися, розмножитися настільки, щоб забезпечити охоплення всього людського тіла. Це займає трохи часу. Тому Захара нині можна образно назвати “вагітним круссанськими симбіонтами”. Так, - глянув на кока Панфіл, - в тобі, Захаре, росте нове життя, - кок, почувши це, нервово сковтнув. - Але це не передає суті. Ну, ти, простими словами, отримаєш такий же екзоскелет, як у круссанців. І деякі приємні бонуси всередині тіла: здорову печінку, шлунок, серце…