32. Постріл

- Айзеку, допоможи Карассі, він в он тій кабінці! А я тут трохи зайнятий! - вказав корпопірат на приміряльню, де, очевидно, відбувався обмін заручниками.

Напевно, той Карассі прилаштовував там Романа, а Мартіна мав от-от вивести геть. Андроїдові й справді добре зв'язали руки за спиною, але особливим вузлом, де можна було смиткнути за кінець мотузки, і вузол би одразу послабився. Робот попрямував до приміряльні, а корпопірат біля прилавку знову зайнявся Стефанією. Запхав пульт у нагрудну кишеню сорочки й охопив Стефанію нижче талії обома руками, притиснув до себе й загиготав:

- Ходімо вже, Айзек і сам впорається, а мене бере нетерплячка! - він раптом уп'явся Стефанії в губи й почав цілувати.

Саме в цей момент до магазину увійшов Привид-промоутер. Але він не дивився в бік прилавку, а вишукував очима в прорізах свого простирадла Влада. А сам Влад, який, стиснувши кулаки, стримував себе з останніх сил, щоб не підбігти і не дати в морду нахабному корпу, якраз побачив у дзеркалі огидні лобизання.

Його Стефанію, жінку, яка повинна бути лише його, Владова (адже він якраз зараз відкрив “полювання” на цю красуню!) цілував якийсь мерзотник, покидьок, що не сміє і на сліди її наступати! Червона пелена ненависті й спалахи шалених ревнощів злою силою охопили Влада, коли він все це побачив у дзеркалі навпроти себе. Капітан Стеценко ж якраз угледів Влада й поспішив до нього, щоб вивести геть із магазину, адже з'явився робот, знешкодження якого було найслабшою ланкою в їхньому плані. Якщо у Стефанії не вийде вимкнути робота, то все піде шкереберть! А Влад міг цьому перешкодити! Вони тоді не зможуть врятувати Мартіна! У двобої робот проти Мартіна, та навіть і в сутичці робот проти Мартіна і команди, перемогу, звичайно, отримає робот. Він був дуже сильний. І позбавлений обмежень, які встановлювали правила робототехніки…

Влад, аж багряний від гніву, рвонув через увесь магазин і на ходу відштовхнув з дороги капітана Стеценка. Привид впав у вузький прохід між двома рядами вивішеного на спеціальних невисоких вішалках яскраво-червоного одягу. Схоже, що то були якраз ті спідниці, які пропонувалися віґілатцям. Вішалки, при падінні захоплені рефлекторними хапливими рухами рук капітана, попадали на Привида: одна червоною хвилею накрила капітана зліва, інша - справа. Стеценко почав борсатися там, вигукуючи роздратовані репліки й брудні лайки. Спідниці від активних рухів ще більше закручувалися навколо капітана, і він не вивільнявся з тої гори одягу, а навпаки, ще більше заплутувався.

- Ах ти ж, покидьку! - прорикав Влад, підбігши в то же час до корпопірата, і з силою відірвав його від Стефанії. На обличчі дівчини блукала огида, але вона стримувалася з останніх сил, бо розуміла, що зараз вирішується доля їхнього плану.

Робот Айзек раптово зупинився, не дійшовши до приміряльні, і обернув голову, яка зі скрипінням прокрутилася на спеціальних шарнірах. Він сфокусував погляд на Владові і гучно проговорив металічним беземоційним голосом:

- Навігатор корабля “Січ”! Порушення умов! Порушення умов! Хазяїне, тут присутня одна людина з корабля “Січ”! Хазяїне! Порушення умов! Чекаю вашого наказу! Чекаю вашого наказу!

І тут сталося кілька речей одночасно.

Влад з вигуком “Не самій торкатися Стефанії!” схопив ошелешеного корпопірата за грудки і з силою зацідив тому в пику. Покидьок смикнувся і почав падати під ноги дівчині.

Стефанія розширеними від здивування, захоплення і ще якогось дивного почуття очима, дивилася на Влада, свого рятівника. В руці вона стискала пульт управління роботом Айзеком, який якраз під час цього огидного поцілунку встигла витягнути з нагрудної кишені корпопірата. Але на мить забула про все на світі, бо замилувалася Владом, який здався їй в цю мить прекрасним, як бог, у своєму обуренні та шалених ревнощах.

Відкинувши шторку приміряльні (певно, почув вигуки робота!) звідти раптом вистрибнув другий корпопірат, на ходу піднімаючи в руці пістолет і наводячи його на Влада.

- Руки вгору! - вигукнув корп Карассі. Але, напевно, ці слова прозвучали просто для годиться, бо не чекаючи реакції Влада, він натиснув на спусковий гачок і вистрілив у навігатора… Адже він побачив, що навігатор напав на його начальника!

За спиною корпопірата Карассі у надрах приміряльні, котра виявилася досить просторою, на підлозі поряд сиділи двоє зв'язаних людей: старпом Роман, голова якого звісилася на плече, а очі були заплющені (напевно, він був у несвідомому стані) та андроїд Мартін, котрий поки що не звільнився від мотузок на руках. Чекав на наказ капітана. А капітан ще борсався під вішалками та спідницями, видаючи кректання та лайку, хоча, слід віддати йому належне, в цій боротьбі з одягом він перемагав: вже серед червоних спідниць з'явилася його голова, обліплена білим простирадлом. 

В цю ж саму мить (ну, можливо, на кілька мілісекунд раніше) до магазину вбігли й двоє псевдоманекенів Захар та Борис. Борис одразу ж почав рухатися в напрямку капітана, щоб допомогти тому виборсатися з-під одягу, але побачивши озброєного корпопірата, пістолет якого був направлений на Влада, різко зупинився при вході, не знаючи, що робити.

Захар же, котрий стрімко увірвався до крамниці першим, не встиг зорієнтуватися і за інерцією пройшов кілька кроків уперед. На плечі в кока сиділо дивне створіння, схоже на богомола, а ще більше на переплетіння кількох зелених паличок з яскраво-жовтими великими очима на двох невеличких відростках. Чіпко вчепившись у тканину об'ємної куртки, яка робила Захара удвічі більшим,  "богомол" тісно тулився до щоки кока, а його вусики нервово блукали по Захаровій щоці. Як на горе, Захар в цей момент опинився якраз на прямій лінії між Владом та кулею, що летіла йому просто в голову.